Прихильник ультранаціоналістичного руху «Слов'янський союз»[1]. У 2007 році був затриманий за серію пограбувань салонів стільникового зв'язку, визнаний неосудним, поміщений до психіатричної клініки, звідки в 2010 році втік. Нелегально прибувши до Норвегії, попросив там політичного притулку, у чому йому було відмовлено. Норвезькою експертизою Дацика було визнано осудним і засуджено до тюремного ув'язнення за незаконне носіння зброї. Після відбуття терміну рішенням суду депортовано до Росії, де засуджено до п'яти років позбавлення волі. 17 березня 2016 року вийшов на волю із красноярської колонії. У грудні 2019 року був затриманий при спробі перетину російсько-естонського державного кордону по річці Нарва в районі села ПереволокЛенінградської області[2].
У п'ять років мені наснився сон: на мене напав здоровий собака. Наступного дня я ліг спати з ножем, щоб прирізати цього собаку. Більше мені жодних снів не сниться. До мене у школі всі докопувалися. Коли мені було вісім років, я побив кількох дев'ятикласників. Вирвав трицепс із шиї в одного з них, іншому зламав ніс. Ну і мене били, за один рік було 16 струсів, у реанімацію потрапив із пробитою головою та трьома вибитими зубами.
У зв'язку з агресивною поведінкою він був поставлений на облік у міліції[4].
Дацик захопився бойовими мистецтвами: дзюдо, муай тай — а також гирьовим спортом[4]. Після закінчення дев'яти класів він вступив до Сланцевського індустріального технікуму за спеціальністю «економіка та бухгалтерський облік», який, однак, не закінчив будучи виключеним через бійку.
У 1998 році переїхав до Санкт-Петербурга, де продовжив займатися єдиноборствами і згодом почав виступати на змаганнях[4].
Дацик є представником тайського боксу. У Федерації тайського боксу перебував до 1998[3] (за іншими даними — до 2004[5]).
Дебютний бій на офіційному професійному рингу змішаних єдиноборств Дацик провів у 1999 році проти Андрія Орловського, який також дебютував, і який згодом став чемпіоном UFC. Протягом усього бою Андрій володів перевагою, проте потім пропустив несподіваний сильний удар у щелепу праворуч і впав[6]. Було зафіксовано нокаут.
У наступному бою проти Мартіна Малхасяна Дацик був спійманий на задушливому прийомі (задушення ззаду), але відмовлявся здатися доти, доки не знепритомнів від задухи.
Свою другу перемогу Дацик здобув над Андрієм Будником на чемпіонаті світу з панкратіону. Під час бою В'ячеслав отримав попередження за захоплення волосся. Після цього він став поводитися неадекватно, безладно смикаючи руками та ногами у спробі завдати ударів. Однак один із них потрапив у ціль і противник здався. Під час виходу із зали у Дацика заплелися ноги і він, не утримавши рівноваги, упав. Ці кадри потім часто демонструвалися в репортажах про нього[7].
8 лютого2001 року Дацик зустрічався з Віталієм Шкрабою. Після другого попередження за натискання на очі В'ячеслава було дискваліфіковано, проте з рішенням не погодився і почав сперечатися з суддею[8]. Через два місяці — на першому турнірі під егідою M-1 «Росія проти Світу» — Дацик зустрічався з Патріком Де Віттом з Нідерландів, якого переміг у першому раунді задушливим прийомом[9].
8 грудня 2001 року на черговому турнірі з панкратіону Дацику протистояв Рамазі Коркелія. Кадри з цього бою також згодом дуже часто були присутні в репортажах про В'ячеслава. Протягом бою Дацик атакував пах противника, а після того, як йому було зараховано технічну поразку, він, не згодний з рішенням, намагався продовжити поєдинок[10].
Статистика професійних боїв
Повна статистика поєдинків (до грудня 2019 року) представлена на сайті Tapalogy.com
Дацик у складі організованої злочинної групи займався розбоєм: грабував салони мобільного зв'язку. У лютому 2007 року його затримали співробітники карного розшуку[15].
Дацика було визнано неосудним, і суд призначив йому примусове лікування у спеціалізованій психіатричній клініці закритого типу. За словами самого Дацика, він спеціально домагався діагнозу «шизофренія, ускладнена травмами».
До оголошення вердикту експертизи він перебував у «Хрестах». У жовтні 2009 року його помістили до Санкт-Петербурзької спеціалізованої психіатричної лікарні. Незабаром адміністрація клопотала у суді про заміну Дацику примусового лікування на амбулаторне спостереження. Проте суд клопотання відхилив[3].
У липні 2010 року Дацика було переведено до Дружносільської обласної психіатричної лікарні.
Втеча до Норвегії
21 серпня2010 року Дацик втік з клініки[3]. Наступного дня він пограбував салон стільникового зв'язку "Вест Телеком ", викравши понад 6 тисяч рублів[3]. Після цього про нього повідомили багато ЗМІ[16][17]. В Інтернеті були викладені ролик з його тренуванням[18], а також нові фотографії[19].
Пізніше Дацику було відмовлено у наданні притулку[1] і було заявлено, що Дацика депортують[27][28]. Поліцейський лікар при загальному огляді Дацика дав висновок про те, що в осудності В'ячеслава сумніватися не доводиться і що додаткове психіатричне обстеження не потрібне. Таким чином, Дацик, визнаний у Росії неосудним, на думку норвезького лікаря, перебуває в здоровому глузді[29]. Адвокат, своєю чергою, заявив, що примусове психіатричне лікування В'ячеслава було проявом каральної психіатрії, спрямованої на придушення інакомислення. Також Дацик стверджував, що піддавався тортурам з боку російської влади[30].
11 жовтня з'явилися повідомлення, що Дацик у в'язниці порізав собі руки та шию на знак протесту[31].
22 грудня розпочалося судове засідання у справі Дацика. В'ячеслав несподівано заявив на суді, що був завербований ФСБ для вбивства Ахмеда Закаєва, після виконання якого буде випущений на волю якийсь друг Дацика, який відбуває довічне ув'язнення[32]. З усім тим, 23 грудня норвезький суд засудив Дацика до восьми місяців в'язниці за незаконне носіння зброї за вирахуванням 98 днів, які він уже провів у камері до суду[33].
Повернення до Росії
18 березня 2011 Дацик був екстрадований до Росії[34].
У Росії Дацику було пред'явлено нове звинувачення щодо незаконного перетину кордону на додаток до наявного нападу на салони зв'язку. Він був поміщений до одиночної камери у слідчому ізоляторі № 1 «Хрести».[35][36]
Вирок та відбуття покарання
7 грудня2012 року Невський районний суд Петербурга засудив Дацика за пограбування салону стільникового зв'язку до 5 років позбавлення волі з відбуванням покарання в колонії загального режиму. Кримінальне переслідування за підпал церкви суд припинив, оскільки, згідно з нормами міжнародного права, особу, видану іноземною державою, не може бути залучено за скоєння злочинів, які не вказані у запиті на видачу[37].
17 березня 2016 року був звільнений із виправної колонії № 31 у Красноярську у зв'язку із закінченням терміну покарання.
Повернення до MMA
У квітні 2019 року в рамках шоу «Битва за хайп» Амірана Сардарова Дацик зустрівся на рингу з блогером Артемом Тарасовим[38]. Спортивної складової у поєдинку було мало через величезну різницю у вазі між учасниками поєдинку. Тарасов переміг суддівським рішенням, оскільки Дацик використав у бою заборонені прийоми.
15 грудня 2019 року Дацик провів бій у рамках фіналу Чемпіонату світу за правилами TNA. Суперником російського спортсмена став статусний боєць K-1 і відомий французький важкоатлет Жером Ле Банне, якому на момент бою було 46 років. Попри те, що Дацику вдалося відправити суперника до нокдауну, у другому раунді росіянин пропустив важкий удар у печінку і не зміг продовжити бій, поступившись французу технічним нокаутом[39].
Арешт за незаконний перетин кордону
8 червня 2020 року стало відомо, що В'ячеслава Дацика засуджено на 1 рік за незаконне перетинання кордону з Естонією в грудні 2019 року[40]. Відразу після затримання він був взятий під варту і кілька місяців перебував в ізоляторі, поки чекав на вирок суду[41]. 14 листопада 2020 вийшов з колонії[42].
Особисте життя
Дацик тривалий час співмешкав із жінкою з Уфи на ім'я Ксенія, яка народила сина Ярослава та дочку Василису. У 2019 році в пресі з'явилися взаємні звинувачення від Дацика та його колишньої співмешканки у побитті своїх дітей[43].
Того ж року став зустрічатися з Вікторією Малмигіною[44][45][46].
