PROFILPELAJAR.COM

Іван-Микола Данилович
Іван-Микола Данилович
Народився	близько 1600 ; Варшава, Річ Посполита
Помер	6 січня 1650; Варшава
Країна	Річ Посполита
Діяльність	державний діяч, політик, воєначальник
Alma mater	Падуанський університет і Старий Левенський університет[d]
Посада	посол Сейму Речі Посполитої[d], Великий підскарбій коронний, учасник виборів короля Польщіd, підскарбій надвірний коронний, підстолій великий коронний, староста Перемишльськийd, староста холмськийd, староста ратненськийd, Q66200892?, чигиринський старостаd, червоногородський старостаd, mayor of Drohobychd, староста Долинськийd, Q66201192?, Староста Блоськийd і жупник краківськийd
Конфесія	католицтво
Рід	Даниловичі
Батько	Микола Данилович
Мати	Гелена Уханська
У шлюбі з	Ельжбета Опаліньська; Зофія Тенчиньська
	Герб;
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Данилович.

Іван-Микола з Журова Данилович, або Ян Миколай Данилович гербу Сас (близько^[4] 1600 — 6 січня 1650, Варшава) — польський магнат (руського походження), політичний та військовий діяч Речі Посполитої (Республіки Обох Націй).

Життєпис

Походив із впливового роду Даниловичів. Син Миколи Даниловича та його дружини Гелени Уханської (зі Служева^[4]).

Отримав домашню освіту. Початкову освіту здобув удома, продовжив її в німецьких католицьких університетах: 1619 року разом з братом Петром у Льовені (університет Лованіум), 1623/26 — разом з братом Франциском у Діллінґені. У цей час мав власну кухню, педагогів. Батько видав для виховання синів спеціяльну інструкцію. Замолоду навчався військовій справі. Досить швидко, за сприянням батька, став холмським старостою (1617). Брав участь у боях коронної армії проти турків під Цецорою 1620 року і Хотином 1621-го. Мав гусарську роту зі 150-ти кіннотників. Неодноразово його обирали послом до Сейму. Часто за власні кошти виставляв жовнірів для військових потреб. 1620 року став підстолієм коронним. 1624 року отримав: річну пенсію 2000 флоринів; поселення Росток, Дипультичі, Молодоцин (разом потім становитимуть Ростоцьке староство). В 1626 році був депутатом Коронного трибуналу в Радомі. Кілька разів Вишенський сеймик обирав його послом на Вальний сейм. В 1627 році став підскарбієм надвірним коронним; відзначався енергійною службою, особливо під час війни з Московією та приготувань до війни зі Швецією.

У 1632 році після смерті короля Сигізмунда ІІІ Вази (паралізований король 28 квітня 1632 призначив його великим коронним підскарбієм, був ним до 1649 року) підтримав грошима претендента на корону Владислава — майбутнього короля Владислава IV. Під час перебування на цій посаді майже постійно знаходився у власному палаці (Варшава). Володів більше, ніж 10 староствами. З 1636 до 1643 року призначався старостою холмським, ростоцьким, перемишльським (1631), кольським, самбірським (1632), червоногродським (з 1632, у 1637 році передав його своєму братові Франциску), дрогобицьким (1632), блонським (консенс короля від 1634, від попередника Щавінського^[4]), ратненським (1636), долинським (1645), корсунським (1636), чигиринським (1636). У 1640/42 роках був жупником краківським.

Часто хворів; змучений хворобами, помер 6 січня 1650 року^[5] у Варшаві.

Власність, фундації

Був одним із найбагатших магнатів країни того часу, міг позичати гроші королю з власної скарбниці. Відзначався побожністю, значну частину доходів віддавав для потреб костелу, зокрема, як батько, опікувався єзуїтами. Сприяв перебудові костелу в дідичних Уханях^[6]. Був фундатором монастиря (кляштору) кармелітів босих у Любліні, в якому, правдоподібно, був похований^[7].

Родина

Першою дружиною з 1625 року у І. М. Даниловича була Ельжбета з Бніна Опалінська, з нею розлучився у 1633 році. Вдруге одружився в 1638 році — із Зофією Тенчинською, донькою люблінського воєводи Ґабріеля Тенчинського^[8]. Бездітний І.-М. Данилович був опікуном дітей своїх братів Станіслава і Петра.