Хмарні ліси на горі Кітангладхмарний ліс на горі Дуланг-Дуланг
Географія
Екорегіон гірських дощових лісів Мінданао охоплює сім високогірних ділянок на острові Мінданао, що лежить на півночі Філіппінського архіпелагу, у західній частині Тихого океану. На висоті нижче 1000 м над рівнем моря він переходить у екорегіон дощових лісів Мінданао та Східних Вісаїв, який охоплює більшу частину Мінданао, а також інші острови на півдні та сході Філіппін.
Мінданао та Вісайські острови піднімалися над водами Тихого океану протягом останніх 15 мільйонів років внаслідок вулканічної діяльності та тектонічних процесів, спричинених зіткненням кількох літосферних плит. У плейстоцені, коли рівень Світового океану був на 120 м нижчим, ніж зараз, острови Мінданао, острови Самар, Лейте і Бохоль об'єдналися у один острів — Велике Мінданао. Водночас внаслідок того, що між ними, Західними і Центральними Вісаями та Лусоном розташовані глибокі протоки, вони й далі залишалися відносно ізольованими. Ізоляція регіону призвела до формування його унікальної флори і фауни, що включає багато ендемічних видів.
Клімат
На більшій частині екорегіону домінує теплий та вологий екваторіальний клімат (Af за класифікацією кліматів Кеппена), а на найвищих гірських вершинах — високогірний субтропічний клімат (Cfb за класифікацією Кеппена). Середня температура в регіоні становить 29 °C, однак зі збільшенням висоти вона падає. Середньорічна кількість опадів тут становить близько 1200 мм, більшість з яких випадає під час сезону дощів з липня по листопад.
Флора
Основними рослинними угрупованнями екорегіону є гірські діптерокарпові ліси, гірські дощові ліси, хмарні ліси, карликові ліси та високогірні пустища, розподіл яких залежить від висоти над рівнем моря.
Діптерокарпові ліси, у яких домінують представники родини діптерокарпових (Dipterocarpaceae), є основними рослинними угрупованнями Мінданао. Вони переважно поширені на висоті від 650 до 1000 м над рівнем моря, однак у деяких гірських районах вони зустрічаються на висоті до 1500 м над рівнем моря, а на горі Апо — на висоті від 1000 до 1600 м над рівнем моря. Основу діптерокарпових лісів, поширених на горі Апо, становлять хопеї Hopea plagata[en], дерева гуйхо[en] (Shorea guiso), великоквіткові діптерокарпуси[en] (Dipterocarpus grandiflorus), а також різні види коричників (Cinnamomum spp.), літокарпусів (Lithocarpus spp.), омалантусів[en] (Homalanthus spp.) та бананів (Musa spp.). Дерева в цих лісах вкривають епіфітніпапороті та орхідеї, а в підліску поширені деревоподібні папоротіціатеї (Cyathea spp.) та пальми.
Хмарні ліси поширені на висоті понад 1700—2000 м над рівнем моря, де вологість постійно висока. У цих лісах ростуть низькорослі та вузлуваті дерева, зокрема філіппінські аскаріни[en] (Ascarina philippinensis), низьколисті філлокладуси (Phyllocladus hypophyllus), каломалові елеокарпуси[en] (Elaeocarpus calomala) та дакрикарпуси Камінга (Dacrycarpus cumingii). Гілки та стовбури цих дерев вкриті товстим шаром мохів, лишайників, епіфітних орхідей, бегоній (Begonia spp.), пальм, нитинок (Selaginella spp.) та бруньколусочниць[en] (Nephrolepis spp.). У чагарниковому підліску хмарних лісів поширені рододендрони (Rhododendron spp.), чорниця (Vaccinium spp.) та ожина (Rubus spp.). З 21 видів непентесів (Nepenthes spp.), поширених на Філіппінах, 13 видів є ендеміками високогір'їв Мінданао.
На більших висотах хмарні ліси переходять у карликові ліси, дерева в яких є дуже низькими і досягають лише кілька метрів заввишки. На найвищих вершинах екорегіону зустрічаються високогірні пустища.
Гірські ліси Мінданао, багаті на ендемічні рослини та тварини, перебувають під загрозою зникнення внаслідок вирубки та перетворення на сільськогосподарські угіддя. Тим не менш, вони краще збереглися, ніж навколишні низинні ліси.
