PROFILPELAJAR.COM

	Гіпертермія; Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10	T67.3- T67.5
DiseasesDB	5690

Гіпертермі́я (грец. ὑπερ — над-, надмірно грец. θέρμη — тепло) — нагромадження надлишкового тепла в організмі людини і теплокровних тварин, що супроводжується підвищенням температури тіла. Практично для всіх гомойотермних тварин летальна температура складає +43 °С. Організм людини температуру сухого повітря бл. +132 °С може витримати протягом 15-ти хв., +115,6 °С — не більше 25-ти хв., +93,4 °С — декілька год. Як правило, температура +41—42 °С зумовлює тепловий удар.^[1]

Виникає, коли утворене в організмі тепло не встигає виходити за його межі, що призводить до перегрівання тіла. Це відбувається у випадках, коли температура зовнішнього середовища тривалий час перевищує 37,2°С. За цих умов організм максимально мобілізує механізми тепловіддачі; у людини це, головним чином, випаровування поту і меншою мірою посилення вентиляції легень. Одночасно розширюються кровоносні судини шкіри, тобто виникає гіперемія. Якщо гіпертермія супроводжує хворобу, то описується в складі поняття «гарячка».

Гіпертермія супроводжується підвищенням і якісними порушеннями обміну речовин, втратою води і солей, порушенням кровообігу та доставки кисню до мозку, що викликають порушення, іноді судоми і непритомність. Висока температура при гіпертермії переноситься важче, ніж при багатьох гарячкових захворюваннях.^[2]

Причини гіпертермії

Гіпертермія виникає при максимальній напрузі фізіологічних механізмів терморегуляції (потовиділення, розширення шкірних судин та ін.) та якщо вчасно не усунути причини, що її викликають, то вона неухильно прогресує, закінчуючись при дуже високій температурі тіла тепловим ударом, при температурі тіла близько 41-42°С.^[2] Такий розвиток подій можливий при роботі в умовах нагріваючого мікроклімату.^[3].

Див. також

Примітки

↑ П. В. Білошицький. Гіпертермія // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 5 : Вод — Гн. — 728 с. — ISBN 966-02-3355-8.
↑ ^а ^б Уніфікований клінічний протокол екстреної медичної допомоги "Гіпертермія". webcardio.org (укр.). WebCardio.org. 15 січня 2014. Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 10 грудня 2020.
↑ Бренда Джеклич; Джон Уильямс; Кристин Мусолин; Айто Кока; Юнг-Хюн Ким; Нина Тернер та інші. / John Howard, MD. — 3 ed. — Cincinnati, Ohio : U.S. Department of Health and Human Services, Centers for Disease Control and Prevention, National Institute for Occupational Safety and Health, 2016. — 192 p. — (DHHS (NIOSH) Publication No. 2016-106) Архівовано з джерела 30 грудня 2021

Література

Simon H. B. Hyperthermia //New England Journal of Medicine. — 1993.– Т.329.– №.7.– С.483-487.
Falk M. H., Issels R. D. Hyperthermia in oncology //International Journal of Hyperthermia. — 2001. — Т. 17. — №. 1. — С. 1-18.
Галушко О. А. Гіпертермія в практиці анестезіолога //Гострі та невідкладні стани у практиці лікаря. — 2012.- № 2-3(31).