У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Губін .
Олексій (Леонід) Іванович Гу́бін ( 11 листопада 1926 , Слов'яносербськ — 21 лютого 1995 , Київ ) — український російськомовний письменник , журналіст ; член Спілки журналістів України з 1967 року і Спілки письменників України з 1982 року. Лауреат літературної премії імені Володимира Короленка за 1993 рік.
Народився 11 листопада 1926 року в селі Слов'яносербську (тепер селище міського типу Луганської області ). Брав участь у німецько-радянській війні . Член ВКП(б) з 1948 року. 1961 року закінчив Вищу партійну школу при ЦК КП України .
У 1950 —1957 роках працював у редакціях газет у Луганської області, у 1961 —1963 роках — на Держтелерадіо УРСР , у 1963 —1979 роках — Держтелебаченні, у 1979 —1987 роках — на студії «Укртелефільм» .
Помер в Києві 21 лютого 1995 року.
Творчість письменника присвячвячена переважно історії Донбасу:
«Первооткрыватель» (укр. «Першовідкривач» ; Сталіно, 1957, повість );
«Рудознатец Капустин» (укр. «Рудознавець Капустін» ; Донецьк, 1970, документальний нарис );
«Камень-уголье» (укр. «Камінь-вугілля» ; Київ, 1981; 1991, історичний роман ). Автор збірки оповідань про патріотизм молоді під час німецько-радянської війни «Вічно живі» (Київ, 1964; неодноразово перевидавався).
Серед творів про сучасність:
«Большие грачи» (укр. «Великі Граки» ; Сталіно, 1960, роман);
«Вишневое око дьявола» (опубліковані окремі частини у журналі «Радуга» , 1991, № 10; про Чорнобильську катастрофу );
«Свадьбы играют в конце лета» (укр. «Весілля справляють у кінці літа» ; Київ, 1986, збірка повістей ). Написав кілька сценаріїв документальних фільмів , зокрема:
«Іван Микитенко» (у співавторстві з Олегом Микитенком );
«За рекою, за Луганской»;
«Заводу в наследство»;
«Уголь. Наши заботы». Також публікував науково-публіцистичні статі у журналах «Вокруг света» , «Радуга» , «Україна» .
У 2001 у Києві вийшла книга поезій «Обома половинами серця — Обеими половинами сердца», яка містить раніше не опубліковані вірші українською та російською мовами.
