1666 — 7 господарств селян, які «орали на 2-х волах»; козаки не показані.
1729 налічувало 25 дворів селян і 9 дворів підсусідків (козаки не показані).
1780 — 9 дворів (10 хат) селян, якими володіли красноколядинський сотник Петро Семенович Максимович і сотник Глинської сотні Антон Крижанівський, 7 дворів (9 хат) і 4 хати підсусідків. Того року вже вказано станове козацьке населення — 29 дворів (49 хат) козаків, 2 двори (2 хати) і 2 бдв. хати козачих підсусідків.
Біля Грицівки розташовувалися кургани скіфського часу (5-3 ст. до н. е.), виявлені городища і поселення періоду Київської держави (9-13 ст.). Після анексії Гетьманщини Російською імперією, Грицівка 1782 відійшла до Роменського повітуЧернігівського намісництва.[2] У 1802р в зв'язку з утворенням Чернігівської губернії село Грицівка увійшло до Конотопського повіту. Згідно «Списка населённых мест: Черниговская губерния» в 1859р в селі Грицівка нараховувалося 86 дворів. Проживало 313 чоловіків і 236 жінок (549 жителів)[3]. Особливо славилися грицівчани у вирощуванні тютюну.
З 1917 — у складі УНР. Козацька частина села активно підтримала відновлену українську державу, взявши участь у війні проти російських більшовиків (зокрема, хорунжий Володимир Назаренко). З 1921 — стабільний комуністичний режим, який з 1929 вдався до систематичного терору проти незалежних господарників. 1932 комуністи почали убивства голодом, відтак село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР.
Восени 1941 сталінська влада залишила село, 1943 — повернулася.
З 1991 — у складі Талалаївського району держави Україна.
