У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Григоренко.
Дмитро Дмитрович Григоренко (1893(1893), Харків — 15 липня 1943) — український, радянський шахіст.
Життєпис
Народився в Харкові. Вчитель за фахом, Григоренко був шахістом за покликанням. Написав перший в Україні підручник з шахів українською мовою — «Самовчитель гри в шахи» (1926). Був одним із керівників республіканської шахової секції. У кількох харківських газетах вів шахові відділи, читав лекції на шахові теми, багато та успішно грав у турнірах.
Дев'ятиразовий чемпіон Харкова (1924, 1925, 1926, 1928 (матч), 1930, 1931, 1932, 1933, 1937 рр.).
Багаторазовий учасник чемпіонатів України (найкращий виступ — 3 місце у 1925 та 1927 роках). Григоренко єдиний із шахістів — учасник перших п'яти чемпіонатів України.
Учасник всесоюзного турніру міст (1925) та всесоюзної спілки працівників освіти (Москва, 1927).
У 1929 році представляв Україну у фінальному турнірі першості СРСР. Під час громадянської війни служив у білій армії. Поручник, телеграфна рота. Загинув у полоні під час німецько-радянської війни. Похований на військовому кладовищі в Німеччині[1].
Турнірні результати
Чемпіонати України
Дмитро Григоренко зіграв у 9-ти фінальних турнірах чемпіонатів України, набравши загалом 60½ очка зі 118 можливих (+35-32=51).
Інші турніри
Література
- Всеукраїнський шаховий журнал «Вертикаль» № 1/98, стор. 31
- Всеукраїнський шаховий журнал «Вертикаль» № 5/99, стор. 27
- Лазарєв Ю. М. Творчість шахістів України. — Київ : Здоров'я, 1982. — С. 64-66.
Примітки