PROFILPELAJAR.COM

Голова адміністрації Білого дому
White House Chief of Staff
Голова адміністрації Білого дому ; White House Chief of Staff
	Посаду обіймає; Джефф Зінтс; від 8 лютого 2023
	Виконавчий офіс Президента США
Тип	chief of staffd і міністр
Член	Рада національної безпеки США
Підзвітний	Президент США
Місце	Білий дім, Вашингтон
Призначає	Президент США
Створення	1946 (Помічник Президента); 1961 (Голова Адміністрації Білого Дому)
Перший на посаді	Джон Стілман
Вебсайт	www.whitehouse.gov

Голова адміністрації Білого дому — посада, яка є наступником неофіційної ролі особистого секретаря Президента США. Ця роль була формалізована у посаду Помічника Президента 1946 року і отримала нинішню назву 1961 року. Нині посада офіційно називається Помічник Президента та голова адміністрації. Голова адміністрації призначається Президентом, і не потребує затвердження Сенатом або ким-небудь іншим. Голова адміністрації підпорядковується тільки Президенту і говорить від його імені, а Президент несе повну відповідальність за дії голови адміністрації. Юридично Президент не зобов'язаний призначати голову адміністрації, але всі президенти починаючи із Гаррі Трумена призначали (Джиммі Картер лише на третій рік свого президентства). У чинній адміністрації Джо Байдена головою адміністрації Білого дому є Джефф Зінтс, який замінив попереднього очільника апарату Білого дому Рона Клейна 8 лютого 2023 року.

Історія

Обов'язки Голови адміністрації Білого дому значно відрізняються від президента до президента, і Президент навіть юридично не зобов'язаний призначати когось на цю посаду, але всі президенти із 1946 року це робили. Голова адміністрації зазвичай наглядає за діяльністю персоналу Білого дому, займається складенням розкладу Президента та контролює хто і коли може зустрічатись із Президентом. Через ці обов'язки голову адміністрації іноді називали «The Gatekeeper» («брамник»).

Спочатку, обов'язки які зараз виконує голова адміністрації, належали особистому секретарю Президента та виконувались важливими довіреними особами та радниками, таким як Джордж Кортельоу, Джозеф Тумулті та Луїс Макгенрі Хоув при президентах Теодорі Рузвельті, Вудро Вілсоні та Франкліні Рузвельті відповідно. Особисті секретарі Президентів були де-факто головними помічниками в ролі, яка поєднувала особисті та професійні завдання, які вимагали великої майстерності та розсудливості. Робота із організації доступу до Президента та слідкування за його розкладом окрема делегувалась секретарю із призначення зустрічей, як наприклад Едвіну Вотсону при президенті Франкліні Делано Рузвельті.

З 1933 до 1939 року Франклін Делано Рузвельт постійно розширював повноваження і сферу дії федерального уряду для боротьби із Великою депресією. Рузвельт покладався на свій «мозковий трест» який складався із найважливіших радників. Хоч вони і працювали на Президента, їх часто де-юре призначали на посади в агентствах і департаментах щоб вони могли отримувати заробітну плату, оскільки на той час Білий дім не мав достатньої інституційної та бюджетної спроможності щоб створювати у себе нові посади. Тільки 1939 року під час другого терміну Франкліна Рузвельта були закладені основи сучасного персоналу Білого дому за формальною процедурою. Рузвельту вдалося переконати Конгрес схвалити створення Виконавчого офісу Президента США, який підпорядковуватиметься напряму Президенту. Рузвельт під час Другої світової війни також створив посаду «Голови адміністрації Головнокомандувача» для свого головного військового радника адмірала флоту Вільяма Легі. 1946 року, у відповідь на швидкий ріст виконавчої гілки влади, була створена посада «Помічника Президента США». 1953 року за президентства Дуайта Ейзенхауера «помічник Президента» був перейменований на «Голову адміністрації Білого дому».

Помічник Президента став рангом, який зазвичай розділяють Голова адміністрації з такими важливими помічниками як заступники голови адміністрації, Юридичний радник Білого дому, Прессекретар Білого дому та інші. Ця система не одразу прижилась. Демократи Кеннеді та Джонсон досі покладались натомість на своїх секретарів, і тільки за президентства Річарда Ніксона ведення президентського розкладу перейшло до обов'язків голови адміністрації. Занадто сильна концентрація влади в Білому домі на Ніксона та Форда (останнім головою адміністрації яких був Дік Чейні) змусила кандидата у Президенти Джиммі Картера під час передвиборчої кампанії 1976 року пообіцяти що він не призначатиме голову адміністрації. І він дійсно нікого не призначав на цю посаду протягом перших двох з половиною років свого президентства.^[1]^[2]

Середнім строком перебування на посаді голови адміністрації є трохи більше 18 місяців. Перша людина на цій посаді — Джон Стілман, що перебував на посаді за президентства Гаррі Трумена, перший і передостанній, хто був для Президента єдиним головою адміністрації. Всі наступні президенти мали за свої каденції по декілька голів адміністрації, окрім нетривалого президентства Джона Кеннеді під час якого єдиним головою адміністрації був Кеннет О'Доннел. Також Ендрю Кард та Деніс Макдоноу пропрацювали як мінімум повний президентський термін при президентах Джорджі Буші молодшому та Бараку Обамі відповідно, обидва з яких були президентами по два терміни. Джон Стілман є також тим, хто найдовше перебував на цій посаді (6 років).

Більшість голів адміністрації Білого дому є колишніми політиками, і багато з них потім продовжують свої політичні кар'єри. Наприклад, Марвін Вотсон, голова адміністрації за президентства Ліндона Джонсона, одразу після роботи в Білому домі став генеральним поштмайстером. Александр Гейг, голова адміністрації при президентові Річарді Ніксоні, пізніше став Державним секретарем в кабінеті Рональда Рейгана. Дік Чейні, голова адміністрації при Форді, пізніше став членом Палати представників від Вайомінга, потім Міністром оборони при Джорджі Буші старшому та Віцепрезидентом при Джорджі Буші молодшому. Дональд Рамсфелд, інший голова адміністрації при Форді, став Міністром оборони спочатку при Форді, а значно пізніше ще раз при Джорджі Буші молодшому. Рам Емануель покинув Палату представників щоб стати головою адміністрації у Барака Обами, а опісля став мером Чикаго. Джейкоб Лью, інший голова адміністрації у Обами, пізніше був призначений Міністром фінансів.

Роль

До обов'язків голови адміністрації належать як обов'язки менеджера, так і обов'язки радника, і вони можуть включати наступне:

Призначати найважливіший персонал в Білому домі і управляти ним.
Структурувати систему персоналу Білого дому.
Контролювати доступ осіб до Овального кабінету.
Контролювати потік інформації.
Захищати інтереси Президента.
Вести переговори від імені Президента із Конгресом, із посадовцями виконавчої влади, позаурядовими політичними групами, виконувати порядок денний Президента.
Давати поради Президенту із різних питань, а також казати йому те, що йому не сподобається.^[3]

Ці повноваження можуть навіть включати звільнення працівників Білого дому, як з'ясувалось під час скандалу із Омаросою Маніголт, коли вона опублікувала запис який, як вона стверджує, був зроблений в ситуативній кімнаті. Джон Келлі, голова адміністрації при Трампі, звільнив її, хоча юридично це може робити лише Президент.^[4]

Гаррі Халдман, голова адміністрації при Ніксоні, набув собі у Вашингтоні репутацію «людини із залізною рукою». Він був жорстким і невблаганним «брамником», який часто зустрічався із посадовцями кабінету замість Президента, а потім розповідав президенту про зміст розмови. Боб Вудворд, один з найвідоміших у США журналістів-розслідувачів та один з тих чиї повідомлення стали причиною Вотерґейтського скандалу, в своїх книжках «All the President's Men» та «The Secret Man» писав що багато його співрозмовників-джерел, включно із «Глибокою горлянкою», не на жарт боялися Халдмана.^[5]^[6]

Галерея

Президент Ліндон Джонсон в оточенні радників і помічників, крайній справа - Марвін Вотсон, голова адміністрації (17 червня 1965).
Голова адміністрації Джек Вотсон (1980-1981) зустрічається із Президентом Джиммі Картером в Овальному кабінеті (21 листопада 1977).
Джордж Буш мл. розмовляє по телефону, поруч із ним стоять голова адміністрації Джон Сунуну (крайній справа) та радник з національної безпеки Брент Скоукрофт (20 грудня 1989).
Голова адміністрації Рам Емануель розмовляє із Бараком Обамою (21 січня 2009).
Голова адміністрації Райнс Прібус заглядає до Овального кабінету поки Дональд Трамп перечитує нотатки (10 березня 2017).

Список

№	Голова адміністрації		Найнятий	Звільнений	Час на посаді	Президент
1	Джон Стілман	Демократ	12 грудня 1946	20 січня 1953	6 років та 39 днів	Гаррі Трумен
2	Шерман Адамс	Республіканець	20 січня 1953	7 жовтня 1958	5 років та 260 днів	Дуайт Ейзенхауер
3	Вілтон Персонс	Республіканець	7 жовтня 1958	20 січня 1961	2 роки та 105 днів	Дуайт Ейзенхауер
—	Кеннет О'Доннелл	Демократ	20 січня 1961	22 листопада 1963	2 роки та 306 днів	Джон Кеннеді
—	Марвін Вотсон	Демократ	1 лютого 1965	26 квітня 1968	3 роки та 85 днів	Ліндон Джонсон
—	Джеймс Джонс	Демократ	26 квітня 1968	20 січня 1969	269 днів	Ліндон Джонсон
4	Гаррі Халдеман	Республіканець	20 січня 1969	30 квітня 1973	4 роки та 100 днів	Річард Ніксон
5	Александр Гейг	Республіканець	4 травня 1973	21 вересня 1974	1 рік та 140 днів	Річард Ніксон
5	Александр Гейг	Республіканець	4 травня 1973	21 вересня 1974	1 рік та 140 днів	Джеральд Форд
6	Дональд Рамсфелд	Республіканець	21 вересня 1974	20 листопада 1975	1 рік та 60 днів
7	Дік Чейні	Республіканець	20 листопада 1975	20 січня 1977	1 рік та 61 день
Посада вакантна 20 січня 1977 — 18 липня 1979 (2 роки та 179 днів)
8	Гамільтон Джордан	Демократ	18 липня 1979	11 червня 1980	329 днів	Джиммі Картер
9	Джек Вотсон	Демократ	11 червня 1980	20 січня 1981	223 дні	Джиммі Картер
10	Джеймс Бейкер	Республіканець	20 січня 1981	4 лютого 1985	4 роки та 15 днів	Рональд Рейган
11	Дональд Ріган	Республіканець	4 лютого 1985	27 лютого 1987	2 роки та 23 дні
12	Говард Бейкер	Республіканець	27 лютого 1987	1 липня 1988	1 рік та 125 днів
13	Кеннет Дуберштайн	Республіканець	1 липня 1988	20 січня 1989	203 дні
14	Джон Сунуну	Республіканець	20 січня 1989	16 грудня 1991	2 роки та 330 днів	Джордж Буш ст.
15	Семюель Скіннер	Республіканець	16 грудня 1991	23 серпня 1992	251 день
16	Джеймс Бейкер	Республіканець	23 серпня 1992	20 січня 1993	150 днів
17	Мак Макларті	Демократ	20 січня 1993	17 липня 1994	1 рік та 178 днів	Білл Клінтон
18	Леон Панетта	Демократ	17 липня 1994	20 січня 1997	2 роки та 187 днів
19	Ерскін Боулз	Демократ	20 січня 1997	20 жовтня 1998	1 рік та 273 дні
20	Джон Подеста	Демократ	20 жовтня 1998	20 січня 2001	2 роки та 92 дні
21	Ендрю Кард	Республіканець	20 січня 2001	14 квітня 2006	5 років та 84 дні	Джордж Буш мл.
22	Джошуа Болтен	Республіканець	14 квітня 2006	20 січня 2009	2 роки та 281 день	Джордж Буш мл.
23	Рам Емануель	Демократ	20 січня 2009	1 жовтня 2010	1 рік та 254 дні	Барак Обама
в.о.	Піт Роуз	Демократ	1 жовтня 2010	13 січня 2011	104 дні
24	Вільям Дейлі	Демократ	13 січня 2011	27 січня 2012	1 рік та 14 днів
25	Джейкоб Лью	Демократ	27 січня 2012	20 січня 2013	359 днів
26	Деніс Макдоноу	Демократ	20 січня 2013	20 січня 2017	4 роки рівно
27	Райнс Прібус	Республіканець	20 січня 2017	31 липня 2017	192 дні	Дональд Трамп
28	Джон Келлі	Позапартійний	31 липня 2017	2 січня 2019	1 рік та 154 дні
в.о.	Мік Малвейні	Республіканець	2 січня 2019	31 березня 2020	1 рік та 89 днів
29	Марк Медоуз	Республіканець	31 березня 2020	20 січня 2021	295 днів
30	Рон Клейн	Демократ	20 січня 2021	7 лютого 2023	2 роки та 18 днів	Джо Байден
31	Джефф Зінтс	Демократ	8 лютого 2023		639 днів	Джо Байден

Див. також

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Голова адміністрації Білого дому

Примітки

↑ Hamilton Jordan, Carter’s Right Hand, Dies at 63. The New York Times. 21 травня 2008. Архів оригіналу за 8 березня 2021. Процитовано 8 квітня 2020.(англ.)
↑ The Presidency and the Political System. Процитовано 8 квітня 2020.(англ.)
↑ Whipple, Chris (2017). The Gatekeepers: How the White House Chiefs of Staff Define Every Presidency. Нью-Йорк: Crown Publishing Group.(англ.)
↑ Transcript. CNN. 13 серпня 2018. Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 8 квітня 2020.(англ.)
↑ Woodward, Bob; Bernstein, Carl (1974). All the President's Men. Нью-Йорк: Simon & Schuster. ISBN 978-0-671-21781-5.(англ.)
↑ Woodward, Bob (2005). The Secret Man. Нью-Йорк: Simon & Schuster. ISBN 0-7432-8715-0.(англ.)