Голова адміністрації Білого дому — посада, яка є наступником неофіційної ролі особистого секретаря Президента США. Ця роль була формалізована у посаду Помічника Президента 1946 року і отримала нинішню назву 1961 року. Нині посада офіційно називається Помічник Президента та голова адміністрації. Голова адміністрації призначається Президентом, і не потребує затвердження Сенатом або ким-небудь іншим. Голова адміністрації підпорядковується тільки Президенту і говорить від його імені, а Президент несе повну відповідальність за дії голови адміністрації. Юридично Президент не зобов'язаний призначати голову адміністрації, але всі президенти починаючи із Гаррі Трумена призначали (Джиммі Картер лише на третій рік свого президентства). У чинній адміністрації Джо Байдена головою адміністрації Білого дому є Джефф Зінтс, який замінив попереднього очільника апарату Білого дому Рона Клейна 8 лютого 2023 року.
Історія
Обов'язки Голови адміністрації Білого дому значно відрізняються від президента до президента, і Президент навіть юридично не зобов'язаний призначати когось на цю посаду, але всі президенти із 1946 року це робили. Голова адміністрації зазвичай наглядає за діяльністю персоналу Білого дому, займається складенням розкладу Президента та контролює хто і коли може зустрічатись із Президентом. Через ці обов'язки голову адміністрації іноді називали «The Gatekeeper» («брамник»).
Спочатку, обов'язки які зараз виконує голова адміністрації, належали особистому секретарю Президента та виконувались важливими довіреними особами та радниками, таким як Джордж Кортельоу, Джозеф Тумулті та Луїс Макгенрі Хоув при президентах Теодорі Рузвельті, Вудро Вілсоні та Франкліні Рузвельті відповідно. Особисті секретарі Президентів були де-факто головними помічниками в ролі, яка поєднувала особисті та професійні завдання, які вимагали великої майстерності та розсудливості. Робота із організації доступу до Президента та слідкування за його розкладом окрема делегувалась секретарю із призначення зустрічей, як наприклад Едвіну Вотсону при президенті Франкліні Делано Рузвельті.
З 1933 до 1939 року Франклін Делано Рузвельт постійно розширював повноваження і сферу дії федерального уряду для боротьби із Великою депресією. Рузвельт покладався на свій «мозковий трест» який складався із найважливіших радників. Хоч вони і працювали на Президента, їх часто де-юре призначали на посади в агентствах і департаментах щоб вони могли отримувати заробітну плату, оскільки на той час Білий дім не мав достатньої інституційної та бюджетної спроможності щоб створювати у себе нові посади. Тільки 1939 року під час другого терміну Франкліна Рузвельта були закладені основи сучасного персоналу Білого дому за формальною процедурою. Рузвельту вдалося переконати Конгрес схвалити створення Виконавчого офісу Президента США, який підпорядковуватиметься напряму Президенту. Рузвельт під час Другої світової війни також створив посаду «Голови адміністрації Головнокомандувача» для свого головного військового радника адмірала флоту Вільяма Легі. 1946 року, у відповідь на швидкий ріст виконавчої гілки влади, була створена посада «Помічника Президента США». 1953 року за президентства Дуайта Ейзенхауера «помічник Президента» був перейменований на «Голову адміністрації Білого дому».
Помічник Президента став рангом, який зазвичай розділяють Голова адміністрації з такими важливими помічниками як заступники голови адміністрації, Юридичний радник Білого дому, Прессекретар Білого дому та інші. Ця система не одразу прижилась. Демократи Кеннеді та Джонсон досі покладались натомість на своїх секретарів, і тільки за президентства Річарда Ніксона ведення президентського розкладу перейшло до обов'язків голови адміністрації. Занадто сильна концентрація влади в Білому домі на Ніксона та Форда (останнім головою адміністрації яких був Дік Чейні) змусила кандидата у ПрезидентиДжиммі Картера під час передвиборчої кампанії 1976 року пообіцяти що він не призначатиме голову адміністрації. І він дійсно нікого не призначав на цю посаду протягом перших двох з половиною років свого президентства.[1][2]
Середнім строком перебування на посаді голови адміністрації є трохи більше 18 місяців. Перша людина на цій посаді — Джон Стілман, що перебував на посаді за президентства Гаррі Трумена, перший і передостанній, хто був для Президента єдиним головою адміністрації. Всі наступні президенти мали за свої каденції по декілька голів адміністрації, окрім нетривалого президентства Джона Кеннеді під час якого єдиним головою адміністрації був Кеннет О'Доннел. Також Ендрю Кард та Деніс Макдоноу пропрацювали як мінімум повний президентський термін при президентах Джорджі Буші молодшому та Бараку Обамі відповідно, обидва з яких були президентами по два терміни. Джон Стілман є також тим, хто найдовше перебував на цій посаді (6 років).
Вести переговори від імені Президента із Конгресом, із посадовцями виконавчої влади, позаурядовими політичними групами, виконувати порядок денний Президента.
Давати поради Президенту із різних питань, а також казати йому те, що йому не сподобається.[3]
Ці повноваження можуть навіть включати звільнення працівників Білого дому, як з'ясувалось під час скандалу із Омаросою Маніголт, коли вона опублікувала запис який, як вона стверджує, був зроблений в ситуативній кімнаті. Джон Келлі, голова адміністрації при Трампі, звільнив її, хоча юридично це може робити лише Президент.[4]
Гаррі Халдман, голова адміністрації при Ніксоні, набув собі у Вашингтоні репутацію «людини із залізною рукою». Він був жорстким і невблаганним «брамником», який часто зустрічався із посадовцями кабінету замість Президента, а потім розповідав президенту про зміст розмови. Боб Вудворд, один з найвідоміших у США журналістів-розслідувачів та один з тих чиї повідомлення стали причиною Вотерґейтського скандалу, в своїх книжках «All the President's Men» та «The Secret Man» писав що багато його співрозмовників-джерел, включно із «Глибокою горлянкою», не на жарт боялися Халдмана.[5][6]
Галерея
Президент Ліндон Джонсон в оточенні радників і помічників, крайній справа - Марвін Вотсон, голова адміністрації (17 червня 1965).
Голова адміністрації Джек Вотсон (1980-1981) зустрічається із Президентом Джиммі Картером в Овальному кабінеті (21 листопада 1977).
Джордж Буш мл. розмовляє по телефону, поруч із ним стоять голова адміністрації Джон Сунуну (крайній справа) та радник з національної безпеки Брент Скоукрофт (20 грудня 1989).
Голова адміністрації Рам Емануель розмовляє із Бараком Обамою (21 січня 2009).
Голова адміністрації Райнс Прібус заглядає до Овального кабінету поки Дональд Трамп перечитує нотатки (10 березня 2017).