1902 року познайомився із Іваном Чигриним, став відвідувати марксистські гуртки. З 1903 брав участь у робітничому русі, входив до Миколаївської організації РСДРП.
Брав участь у революційних подіях 1905—1907 років на Миколаївщині. Майже вся його юність пройшла у в'язниці — кілька разів його арештовували, 1908 засуджений на 6 років каторги — везли на заслання в село Рокули Архангельської губернії, по дорозі вернули через захворювання. Восени 1911 року він помер у херсонській каторжній тюрмі від сухот.
В ув'язненні писав вірші — вперше опубліковані після його смерті, у 1912-13 — «Правда», «Невская звезда». У 1926 році вийшла друком книга «За решеткой».
Вірші Гмирьова присвячені переважно революційній тематиці — «Набат», «Заклик», «Буря», «Ув'язнена», використовувались у революційно-пропагандистській роботі, є глибоко ліричні пейзажні поезії — «У вересні», «На озері», «Хмари».
На будинку, де мешкав у 1903—1905 роках в Миколаєві Олексій Гмирьов, за адресою вулиця Сидорчука, № 4, була встановлена меморіальна дошка.
У 2016 році в рамках декомунізації сквер імені О. М. Гмирьова був перейменований на Університетський сквер, вулиця Гмирьова — перейменована на вулицю В'ячеслава Чорновола, обидва пам'ятники і меморіальну дошку Миколаївська обласна державна адміністрація розпорядилася демонтувати.[2]
Примітки
↑П. М. Калугин. Николаев. Памятник Гмыреву А. М. сквер им. Гмырева. // Памятники российским деятелям истории и культуры в Украине. Каталог-справочник. — Киев : Журнал «Радуга», 2008. — С. 106. — ISBN 978-966-8325-87-8.(рос.)
І. Т. Купріянов. Гмирьов Олексій Михайлович // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1988. — Т. 1 : А—Г. , С. 432;