PROFILPELAJAR.COM

Герберт Пламер
Герберт Пламер
Herbert Charles Onslow Plumer
Народження	13 березня 1857; Кенсінгтон, Лондон
Смерть	16 липня 1932 (75 років); Найтсбрідж, Лондон
Поховання	Вестмінстерське абатство
Країна	Велика Британія
Приналежність	Британська армія
Рід військ	піхота
Освіта	Ітонський коледж; Королівський військовий коледж у Сандгерсті; Штабний коледж у Камберлі
Роки служби	1876–1919
Звання	фельдмаршал
Формування	Йорксько-Ланкастерський піхотний полк; I армійський корпус
Командування	Британська Рейнська армія; 2-га армія; V армійський корпус; Східне командування; Північне командування; 5-та піхотна дивізія; 7-ма піхотна дивізія; 10-та Ірландська піхотна дивізія
Війни / битви	Повстання Махді; Друга війна з матабеле; Друга англо-бурська війна; Перша світова війна; Західний фронт ; Друга Іпрська битва; Друга Мессенська битва; Битва на Лисі; Битва біля Пашендейле; Весняний наступ; П'ята Іпрська битва;
Титул	Сер, віконт, барон
Діти	Thomas Plumer, 2nd Viscount Plumerd, Eleanor Mary Plumerd, Sybil Margaret Plumerd і Marjorie Constance Plumerd
Нагороди
	Герберт Пламер у Вікісховищі

Сер Герберт Пламер, перший віконт Пламер (англ. Herbert Plumer, 1st Viscount Plumer; 13 березня 1857, Лондон — 16 липня 1932, Лондон) — британський воєначальник, фельдмаршал Британської армії (1919), 1-й барон Мессінський і Білтонський (1919), віконт (1929). Учасник війн проти повстанців Махді, Другої англо-бурської та Першої світової. У роки Великої війни командував корпусом та армією, відзначився в Другій Мессенській битві, в оборонних боях Весняного наступу кайзерівської армії та Стоденному контрнаступі військ Антанти. У післявоєнний час губернатор Мальти (1919 — 1924) та верховний комісар Палестини (1925 — 1928).

Біографія

Герберт Чарльз Онслоу Пламер народився 13 березня 1857 року у лондонському районі Кенсінгтон у родині Холла Пламера та Луїзи Еліс Пламер (до шлюбу Тернлі). Освіту здобув в Ітонському коледжі та Королівському військовому коледжі у Сандгерсті.

Військова кар'єра

11 вересня 1876 — лейтенант
29 травня 1882 — капітан
22 січня 1893 — майор
8 травня 1897 — підполковник (тимчасове звання)
17 жовтня 1900 — підполковник
29 листопада 1900 — полковник
22 серпня 1902 — майор-генерал
4 листопада 1908 — лейтенант-генерал
11 червня 1915 — генерал
31 липня 1919 — фельдмаршал

11 вересня 1876 року Пламер отримав звання лейтенанта та поступив на службу до 65-го пішого полку. 29 квітня 1879 року він прибув для проходження служби в Індію, де став ад'ютантом свого батальйону. 29 травня 1882 року став капітаном. 1884 році відбув зі своїм батальйоном до Судану, де діяв під час Нільської експедиції у ході придушення повстання Махді. У лютому 1884 року Пламер бився у битвах за Ель-Теб, а в березні — у битві при Тамаї. За проявлену мужність у ході бойових дій відзначений у наказі.

З 1886 до 1887 року навчався у Штабному коледжі в Камберлі. 7 травня 1890 року був призначений заступником генерального ад'ютанта в Джерсі. 22 січня 1893 року підвищений у майори та очолив 2-й батальйон Йорксько-Ланкастерського піхотного полку. У грудні 1895 року став помічником військового секретаря Генерального офіцера командування Капською колонією. В 1896 році він виїхав до Південної Родезії, де брав участь у подіях Другої війни з матабеле.

8 травня 1897 року Пламер став заступником помічника генерал-ад'ютанта в Олдершоті.

У 1899 році він повернувся до Південної Родезії, де очолив підготовку тамтешніх кавалерійських підрозділів. Брав участь у бойових діях Другої англо-бурської війни. 29 листопада 1900 року став полковником і очолив зведений загін, який захопив у Гамельфонтейні потяг бурського генерала Крістіана де Вета.

У квітні 1902 року Пламер повернувся до Англії, де був удостоєний аудієнції британського монарха Едуарда VII.

22 серпня 1902 року він отримав за визначну службу звання майор-генерала і 1 жовтня 1902 року став командиром 4-ї бригади у складі I армійського корпусу. Наступного року він став командиром 10-ї Ірландської дивізії у складі IV армійського корпусу та у грудні 1903 року очолив командування Східним округом.

У лютому 1904 року Пламер став генерал-квартирмейстером військ, у квітні 1906 року — командиром 7-ї піхотної дивізії, а з травня 1907 року — 5-ї дивізії. 4 листопада 1908 року він отримав звання лейтенант-генерала, а у листопаді 1911 року Пламера призначили командувачем Північного командування британської армії.

На початок Першої світової війни перебував в Англії. Після несподіваної смерті сера Джеймса Грієрсона після приїзду до Франції у 1914 році, Пламер вважався відмінним кандидатом на посаду командира одного з двох корпусів Британських експедиційних сил поряд із Дугласом Гейґом; втім, ця посада врешті дісталася Горацію Сміт-Дорріену.

У лютому 1915 року Пламер був відправлений до Франції, де прийняв під своє командування V корпус, яким він керував в ході Другої битви за Іпр у квітні 1915 року.

У травні 1915 року лейтенант-генерала Пламера призначили командувачем 2-ї британської армії. 11 червня 1915 року він став повним генералом.

У червні 1917 року він здобув приголомшливу перемогу над німецькою кайзерівською армією в битві при Месені. Битва розпочалася одночасно підривом серії мін, розміщених у тунелях на Іпрському виступі, створених під німецькими позиціями Королівськими інженерами. Внаслідок підриву зарядів утворилося 19 великих кратерів; ця подія була описана як найгучніший вибух в історії людства. Після того, як міни підірвалися, солдати Пламера перейшли в наступ та просунулися на 3 км вперед, що по мірках Першої світової було неймовірним успіхом у позиційній війні.

У вересні 1917 року Пламер здобув перемоги у битві на хребті Менін-роуд та в битві під Полігоном Вуд, а в жовтні — в битві при Брудсейнді, просунувшись на глибину 5000 метрів у бойові порядки німців.

У листопаді 1917 року генерал Пламер був визначений командувачем Британських експедиційних сил в Італії^{[Прим. 1]} — складова зведених англо-французьких військ, що вирушала на Італійський фронт після нищівної поразки італійської армії в битві при Капоретто.

Наприкінці Першої світової війни, Пламер продовжував командувати 2-ю британською армією, що протистояла німцям у Весняному наступі та Стоденній битві до переможного завершення Великої війни.

У грудні 1918 року генерал Пламер став командувачем Британської Рейнської армії, а в травні — генерал-губернатором Мальти. 31 липня 1919 року йому присвоїли звання фельдмаршала, а 18 жовтня 1919 року він став бароном Пламером Мессінським і Білтонським.

У серпні 1925 року він був призначений верховним комісаром Британського мандату в Палестині.

Див. також

Примітки

Джерела

↑ ^а ^б ^в ^г Lundy D. R. The Peerage
d:Track:Q67129259 d:Track:Q21401824

Виноски

↑ Британські експедиційні сили в Італії складалися з 5-ї, 7-ї, 23-ї, 41-ї та 48-ї піхотних дивізій і частин підтримки та забезпечення

Література

Harington, General Sir Charles (1935). Plumer of Messines. London: Murray. OCLC 3004191.
Powell, Geoffrey (1990). Plumer: The Soldier's General: A Biography of Field-Marshal Viscount Plumer of Messines. Barnsley: Pen and Sword Books. ISBN 0-85052-605-1.
Залесский К. А. Кто был кто в первой мировой войне. Биографический энциклопедический словарь. М., 2003

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Герберт Пламер

Who's Who — Herbert Plumer [Архівовано 28 лютого 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
Field Marshal Herbert Charles Onslow Plumer, 1st Viscount Plumer, GCB GCMG GCVO GBE(англ.)
HERBERT PLUMER, 1ST VISCOUNT PLUMER [Архівовано 1 лютого 2022 у Wayback Machine.](англ.)
Плюмер Герберт Чарльз Онслоу [Архівовано 8 січня 2020 у Wayback Machine.](рос.)

Командування військовими формуваннями (установами) Великої Британії
Попередник: ?	Командир 10-ї (Ірландської) піхотної дивізії 1903 — 1904	Наступник: ?
Попередник: майор-генерал Вільям Гатакре	Командувач Східного командування грудень 1903 — 1904	Наступник: майор-генерал Артур Вінн
Попередник: лейтенант-генерал Ян Гамільтон	Генерал-квартирмейстер сил 1904 — 1905	Наступник: лейтенант-генерал Вільям Ніколсон
Попередник: лейтенант-генерал Геральд Мортон	Командир 7-ї піхотної дивізії 1906 — 1907	Наступник: майор-генерал Томпсон Каппер
Попередник: лейтенант-генерал Генрі Грант	Командир 5-ї піхотної дивізії 1907 — 1909	Наступник: майор-генерал Вільям Піткерн Кемпбелл
Попередник: лейтенант-генерал Лоренс Оліфант	Командувач Північного командування 10 листопада 1911 — грудень 1914	Наступник: лейтенант-генерал Генрі Меррік Лоусон
Попередник: сформований	Командир V армійського корпусу 18 лютого — травень 1915	Наступник: лейтенант-генерал Едмунд Алленбі
Попередник: генерал Горацій Сміт-Дорріен	Командувач 2-ї армії 1915 — 1917 1918	Наступник: генерал Генрі Сеймур Роулінсон
Попередник: сформована	Командувач Британської Рейнської армії 1918 — 1919	Наступник: фельдмаршал Вільям Робертсон
Політичні посади Великої Британії
Попередник: фельдмаршал Пол Метьюен	Губернатор Мальти 1919 — 1924	Наступник: генерал Волтер Конгрів
Попередник: Герберт Семюел	Верховний комісар Палестини 1925 — 1928	Наступник: Гаррі Люк