PROFILPELAJAR.COM

**Генуезький міст (Феодосія)**
Генуезький міст (Феодосія)
	45°01′17.3″ пн. ш. 35°23′55.8″ сх. д. / 45.021472° пн. ш. 35.398833° сх. д.
Статус	Пам'ятка архітектури національного значення
Статус спадщини	об'єкт культурної спадщини РФ федерального значенняd і пам'ятка архітектури національного значення України
Країна	Україна
Розташування	Феодосія, вул. Старокарантинна, 26
Тип будівлі	міст
Будівництво	XIV ст.
Стан	діючий
	Генуезький міст (Феодосія) (Автономна Республіка Крим)

Генуезький міст — частина Генуезької фортеці в місті Феодосія (Крим, Україна), побудованої генуезцями в XIV столітті. Пам'ятка архітектури національного значення, охоронний номер 010057^[1].

Опис пам'ятки

Генуезька фортеця в Феодосії зведена навколо Карантинного пагорба, на крутих в сторону моря схилах, що могли служити первинною перешкодою для ворога. Під мурами пролягав глибокий рів, яким було обнесено все місто. Рів був викладений з боків каменем і служив як для цілей захисту міста, так і для стоку дощової води, що потоками стікала з навколишніх пагорбів.

Двома крайніми кінцями рів впирався в море, одним кінцем — за вежею Костянтина, іншим за карантинним муром. Через рів були перекинуті кам'яні мости, частина яких збереглася.

Неподалік від вежі Костянтина, приблизно на місці пам'ятника на братській могилі, були головні міські ворота. У них була вправлена вапняна плита із зображенням св. Георгія на коні (зберігається в музеї).

Через рів до воріт був перекинутий міст. Цей міст не зберігся.

Біля водорозбірного басейну зберігся інший генуезький міст, покритий зараз бруківкою і погано помітний. Але саме його і називають зазвичай Генуезьким мостом (вул. Старокарантинна, перетин з вул. Леніна, автобусна зупинка «Міст»). Звід цього мосту викладений з цегли, довжина його 10 метрів. По цьому уцілілому до наших днів Генуезькому мосту можна було підійти до південних воріт цитаделі. Це одноарковий міст, складений з оброблених блоків вапняку, перекинутий через неглибокий яр, який є лише залишками середньовічного рову, що оперізував Феодосію по периметру. У минулому сторіччі його розширили шляхом будівництва впритул нового моста. Таким чином, це єдиний міст на території України, розміщений на одній з магістральних вулиць міста, який функціонує з XIV століття. Дещо молодшим від нього є «Турецький міст» над рікою Смотрич біля фортеці у Кам'янці-Подільському, його було побудовано у XVI ст.

Інший міст, що зберігся, видно на перетині Адміральського бульвару (колишньої вул. Кріпосної) і Суворовської вулиць, проти педтехнікуму. Під час ремонту цього мосту з товщі його були витягнуті шматки гончарних труб, які подавали воду з колодязів на пагорбах в місто. Одна труба з мосту зберігається в музеї.

Проти карантинних мурів, побудованих в більшій частині з фортечного матеріалу і на старих фундаментах, добре зберігся ще один міст, неподалік від якого можна бачити фортечний рів, що найкраще зберігся саме в цьому місці.

Всього таких мостів у Феодосії є п'ять (Генуезький міст, М'ясницький міст, міст св. Антонія, два мости через генуезький рів), і всі вони охоронялися баштами.

Після анексії Криму Росією Генуезький міст зареєстрований як «об'єкт культурної спадщини» «генуезький міст, XIV ст. (Уч.№ 270-Н)» Розпорядженням Уряду РФ від 17.10.2015 № 2073-р.^[2]

Див. також

Генуезька фортеця (Феодосія)

Примітки

↑ Постанова КМУ № 518 від 25 червня 2020 р. «Про внесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України». Архів оригіналу за 11 жовтня 2020. Процитовано 15 вересня 2020.
↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 15 вересня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Література

М. Барсамов, А. Полканов. Феодосия: прошлое города и археологические памятники. — 1927.
М. Барсамов. Феодосия. Историко-краеведческий очерк. — 1957.
Записки Одесского общества истории и древностей, том 8. — 1872.
А. Л. Пономарев. Население и территория генуэзской Каффы по данным бухгалтерской книги Массарии — казначейства за 1381—1382 гг.
С. Г. Бочаров. Фортификационные сооружения Каффы (конец XIII — вторая половина XV вв.)