Його бабусею і дідусем по батькові були Вільям Діґбі, 5-й барон Діґбі, і леді Джейн Ноель (друга донька Едварда Ноеля, 1-го графа Ґейнсборо, і леді Елізабет Вріотслі, старшої дочки і співспадкоємиці Томаса Вріотслі, 4-го графа Саутгемптона). Його мати була дочкою сера Стівена Фокса. Генрі Фокс, 1-й барон Голланд, був його дядьком, а Чарльз Джеймс Фокс — двоюрідним братом[3].
Діґбі був обраний до Палати громад від Людґершалла в 1755 році, це місце він займав до 1761 року, а потім представляв Валлію між 1761 і 1765 роками. З 1763 по 1765 рік він був лордом Адміралтейства[4]. У 1757 році він змінив свого старшого брата Едварда на посаді 7-го барона Діґбі, але оскільки це було перство Ірландії, це не давало йому права засідати в британській Палаті лордів і не змусило його залишити своє місце в Палаті громад. Однак це дало йому право власності на родинний замок Шерборн[5][6].
У 1765 році Діґбі був номінований бароном Діґбі з Шерборна в графстві Дорсет, у титул перства Великобританії із переходом титулу по чоловічій лінії від батька. Таким чином він втрачав своє місце в Палаті громад і приєднувався до дворян у Палаті лордів. З 1771 до 1793 року лорд Діґбі служив лордом-лейтенантом Дорсета[7].
У 1790 році він був удостоєний додаткової почесті, ставши віконтом Колсгіллом і графом Діґбі в перстві Великої Британії, з успадкуванням по чоловічій лінії[8].
Особисте життя
5 вересня 1763 року лорд Діґбі одружився з Елізабет Фейлдінґ, дочкою Чарльза Фейлдінґа (сина Безіла Фейлдінґа, 4-го графа Денбі та Гестер Файрбрейс, старшої дочки та спадкоємиці сера Безіла Файрбрейса, 1-го баронета) та Енн ( уродженої Палмер) Бріджес (вдови сера Брука Бріджеса, 2-го баронета та дочки, і співспадкоємиці сера Томаса Палмера, 4-го баронета Вінгема). Разом вони мали одного сина:[9]
Шановний Едвард Діґбі (1764–1764), який помер немовлям[7].
Після смерті своєї першої дружини в 1765 році він одружився, вдруге, з Мері Ноулер, дочкою Джона Ноулера, Кентерберійського писаря, 10 листопада 1770 року[10]. У них було п'ятеро дітей: [7].
Леді Шарлотта Діґбі (1772–1807) вийшла заміж за Вільяма Вінґфілда, депутата від Бодміна, у 1796 році[7].
Шановний Генрі Діґбі (1774–1776), який помер у дитинстві[7].
Шановний Преподобний Роберт Діґбі (1775–1830), ректор Шелдона та вікарій Коулсгілла[7].
Шановний Стівен Діґбі (1776–1795), який помер молодим[7].
Лорд Діґбі помер у вересні 1793 року у віці 62 років, і його наступником титулу став його старший син Едвард. Графиня Діґбі померла в 1794 році[7]. Оскільки його старший син помер неодруженим і бездітним у 1856 році, віконтство та графство вимерли, а баронство перейшло до його двоюрідного брата, Едварда Сент-Вінсента Діґбі[3].
