PROFILPELAJAR.COM

Генрік Верґеланн
Генрік Верґеланн
норв. Henrik Wergeland
Ім'я при народженні	Генрік Арнольд Верґеланн; норв. Henrik Arnold Wergeland
Псевдо	Siful Sifadda
Народився	17 червня 1808; Крістіансанн, Данія-Норвегія
Помер	12 липня 1845 (37 років); Християнія, Швеція-Норвегія
Поховання	Спаський цвинтар (Осло)
Громадянство	Данія-Норвегія; Швеція-Норвегія
Національність	норвежець
Місце проживання	Grottend; Q11975534?
Діяльність	поет, публіцист
Alma mater	Королівський університет Фредеріка
Знання мов	норвезька
Членство	Королівське норвезьке товариство наук та літературиd
Посада	National archivist of Norwayd
Конфесія	лютеранство
Батько	Nicolai Wergelandd
Мати	Alette Dorothea Wergelandd
Брати, сестри	Camilla Collettd, Augusta Antoinette Wergeland Vedøed, Harald Titus Alexis Wergelandd і Joseph Frantz Oscar Wergelandd
У шлюбі з	Amalie Sofie Bekkevoldd
Діти	Olaf Knudsend
IMDb	ID 1993996
	Роботи у Вікіджерелах; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Генрік Арнольд Верґеланн (норв. Henrik Arnold Wergeland; 17 червня 1808, Крістіансанн, Данія-Норвегія — 12 липня 1845, Християнія, Швеція-Норвегія) — норвезький письменник-публіцист, поет-романтик, журналіст та громадський діяч, один із зачинателів норвезької національної літератури. Очолював радикальну національну партію, яка боролася за культурну незалежність Норвегії. Брат письменниці Камілли Коллетт.

Життєпис

Генрік Верґеланн народився 17 червня 1808 року в місті Крістіансанн. Він був найстаршою дитиною в родині. Його молодша сестра Камілла Коллет — одна з перших жінок-письменниць у Норвегії та борець за права жінок. Молодший брат Джозеф Франтц Оскар Верґеланн був військовим, генерал-майором. У Верґеланна була ще молодші сестра Авґуста та брат Гаральд. Його батько Ніколас (нар. 9 листопада 1780 — пом. 25 березня 1848) був пастором та членом установчих зборів у Ейдсволлі в 1814 році, та відіграв важливу роль в незалежності країни. Мати Верґелана — Алетта Доротея, до шлюбу Таулов, мала шотландсько-данське коріння^[3]. Коли Генріку виповнилось 9 років, його сім'я переїхала у містечко Ейдсволл, де була прийнята норвезька конституція. У віці 11 років батьки відправили Генріка в Осло для навчання. Перший його твір був опублікований в газеті «Морґенбладет», коли йому було 13 років.

Генрік Верґеланн навчався у Королівському університеті Фредеріка з 1825 до 1829 року, де вивчав теологію, історію, ботаніку і медицину, також він вів дуже активне соціальне життя. Цікавився культурою та історією Норвегії.

Верґеланн багато зробив для освіти широких мас: організовував народні публічні бібліотеки, випускав популярні брошури та листівки.

У 1830-1839 роках видавав часопис «Для громади» (норв. Statsborgeren); з 1838 року до останніх років життя — часопис «Для робітничого класу» (норв. For Arbeidsklassen). У своєму прагненні поставити поезію на службу суспільному благу він був спадкоємцем ідей Просвітництва.

Генрік Верґеланн був відомий своїм вкрай одіозним ставленням до всього данському і запозиченого. У той же час він жваво цікавився всім, що відбувалося в Європі, намагався познайомити норвежців з найкращими зразками європейської літератури. Він був також одним з перших захисників прав людини і ратував за свободу пригноблених народів, був ініціатором скасування заборони на в'їзд і поселення євреїв у Норвегію (відповідну постанову було прийнято вже після його смерті, у 1851 році).

Будучи борцем за незалежність Норвегії, Верґеланн прийняти від шведського короля пенсію^[4] та зайняти місце державного архіваріуса у новоствореному «Державному архіві», був першим його керівником^[5]. Покинутий внаслідок цього політичними однодумцями^[6], Верґеланн віддався цілком літературній діяльності.

Він докладав чимало зусиль для незалежності Норвегії від Данії. Головним завданням свого життя Верґеланн бачив створення норвезької національної літератури, її емансипацію від данського впливу. Верґеланн виявляв велику турботу для заміни данської мови на норвезьку в Норвегії. Він один із засновників сучасної Норвезької мови — букмол.

Особисте життя

Генрік Верґеланн одружився 27 квітня 1839 року з Амалією Софією Беккволд у Ейдсволлді^[7]. 17 квітня 1841 року Верґеланн з дружиною переїхали до свого нового помешкання — Ґроттен (тепер почесне резиденція, що належить норвезькій державі), розташованого біля нового норвезького королівського палацу^[8]^[9]. Тут він жив до самої смерті.

У 1844 році Генрік захворів на туберкульоз і з того часу був прикутий до ліжка. Хоча він і лікувався час від часу в лікарні, останні 10 тижнів він провів у себе вдома поруч з дружиною.

Генрік Верґеланн помер 12 липня 1845 року. Поховали його 17 липня в Християнії на Спаському цвинтарі (норв. Vår Frelsers gravlund).

Після смерті Верґеланна Амалія Софі Беккволд одружилася з священиком Нілсом Андреасом Бйорном (нар. 25 лютого 1807 — пом. 14 серпня 1887). У неї було восьмеро дітей. Амалія Софі пережила свого другого чоловіка і помер 27 жовтня 1889 року.

Творчість

Творчий шлях Верґеланна почався з поезії. «Свобода Норвегії» була опублікована у 1825 році в газеті «Патріот» (норв. Patrioten), у тому ж році він став студентом університету.

Верґеланн став відомий широкому загалу після виходу в світ його фарсів на теми дня: «Ah» (1827), «Irreparabile Tempus» (1828) та інших, випущених під псевдонімом «Сіфул Сіфадда» (норв. Siful Sifadda).

Вірш Верґеланна відрізняється яскравою метафоричністю і сміливістю образів; поет часто звертається до вільного вірша.

Перша збірка Верґеланна «Вірші. Перший цикл» (норв. Digte. Første Ring) вийшла у 1829 році. Основний зміст збірки становить любовна лірика. Наскрізним для багатьох віршів стає образ Стелли — ідеальної коханої ліричного героя.

У 1830 з'явилася його лірична драма «Творіння, людина та Месія» (норв. Skabelsen, Mennesket og Messias). Поет спробував створити монументальний епос, що охоплює історію людства від часів створення світу. Верґеланна викриває тиранію королівської влади і гніт релігії та проголошує ідеал народної республіки. Поет створює власну універсальну концепцію світобудови і розмірковує над майбутнім людства. Твір це викликало жорстоку критику з боку Вельгавена. Боротьба між ним і Верґеланном визначила певною мірою подальший розвиток норвезької літератури^[5].

Верґеланн продовжував працювати над поемою в наступні роки. У переробленому вигляді вона вийшла у 1844 році під назвою «Людина» (норв. Mennesket). Сам поет називав її «біблією республіканців», своїм головним твором.

У цьому ж 1830 році вийшов «Віртуозний Арлекін» (норв. Harlequin Virtuos) — критика данського засилля в культурі Норвегії. Цю ж тему Верґеланн розвиває у фарсі «Папуга» (норв. Papegøien, 1835), де за карикатурними образами вгадуються багато його противники й опоненти, в тому числі Вельгавен.

Збірка «Вірші. Другий цикл» (норв. Digte. Anden Ring, 1833) — пройняті ідеями політичного вільнодумства, прагненням до національного визволення Норвегії, культурної незалежності від Данні та Швеції. Цій проблематиці присвячені й інші його вірші, такі як «Звільнена Європа» (норв. Det befriede Europa), «Пісні завойовника» (норв. Erobrerens Sanger), «Триколірний прапор Норвегії» (норв. Til Norges trefarvede Flag) і ін.

В кінці 30-х — початку 40-х років Верґеланн створює ряд прозових та драматичних творів.

Кращі твори Верґеланна написані ним вже під час важкої хвороби, яка прикувала його на кілька років до ліжка.

З пізніх творів Верґеланна великий інтерес представляє автобіографія «Лісові горіхи» (норв. Hassel-Nødder). Верґеланн жваво й іронічно розповідає про своє життя, літературну діяльність, полеміку з Вельгавеном. Оглядаючи своє життя, Верґеланн констатує: «Я був не ким іншим, як поетом» (норв. Jeg var intet andet end Digter).

Творчість Верґеланна залишило яскравий слід в історії норвезької культури і справила великий вплив на письменників наступного покоління, у тому числі на Б'єрнстьєрне Б'єрнсона та Генріка Ібсена.

Вшанування пам'яті

Норвегія гідно оцінила творчу та громадську діяльність Верґеланна. Він вважається досі національним поетом номер один і засновником норвезької літератури як такої.

На честь Верґеланна названий кратер на Меркурії.

Вибрані праці

Ah! Farce av Siful-Sifadda, 1827.
Irreparabile Tempus. Farce med Efterspil af Forfatteren til Farcen Ah!, 1828
Sinclars Død, et Sørgespil i tre Acter af Henrik Wergeland, 1828.
Phantasmer efter Ravnekrog-Poetens Manuscript 1829.
Digte. Første Ring, 1829.
Harlequins Virtuos. Farce af Siful Sifadda,1830.
Skabelsen, Mennesket og Messias, 1830.
«Det befriede Europa» (Opptatt i Digte. Anden Ring), 1831
«Erobrerens Sanger» (Opptatt i Digte Anden Ring), 1831
«Hvi skrider Menneskeheden saa langsomt frem», 1831
«Paa Havet i Storm» (Opptatt i Digte. Anden Ring), 1831
Opium. Skuespill i tre Acter (skrevet før 9. nov. 1828), 1831
Om Smag og Behag man ikke disputere. Et Somdetbehagereder af Siful Sifadda, 1832
Folkeviser. 1832–33.
Sifuliner til Studenten Jahn Welhaven. 1832
Spaniolen 1833
«Ved Afsløringen af Krohgs Støtte den 17de Mai 1833»
«Tale til Menneskeligheden i Menneskeheden af Vesle-Brunen». Udgivet af hans Ven Henrik Wergeland, 1833.
«Cæsaris», 1833
Digte. Anden Ring, ferdigstilt i 1833, men utkom i 1834
Norges Historie. Første og anden Del, 1834
«Den graa Kappe» (dikt), 1834
«Tale ved en Borgerfest i Eidsvoll Til Forfædrenes Minde», 1834
Papegøien. Et Fastelavnsriis af Siful Sifadda, 1835
Den indiske Cholera. Drama, 1835.
«Til Sylvan (En Botaniker)» (dikt), 1835
Omrids af Kongeriget Sveriges Historie', 1835
De sidste Kloge. Farce af Siful Sifadda, 1835
Barnemordersken. Sørgespill i fire akter, 1835
Omrids af Kongeriget Norges Historie 1835–36
For Menigmand. Et patriotisk Flyveblad begynner å komme, 1836
Norge i 1800 og 1836. Syttende Maj-Farce af Siful Sifadda 1836
Nogle Ord fra Prækestolen,1836
«Pigen paa Anatomikammeret» (dikt), 1837
«Jonas Anton Hielm» (dikt), 1837
«Den første Sommerfugl» (dikt), 1837
Diverse Politiske Fabler, 1837
Diverse Figurer, 1837
Stockholmsfareren. Av Siful Sifadda, 1837.
Stockholmsfareren No. 2. Opera i tre akter av Siful Sifadda, 1837.
Campbellerne eller den hjemkomne Søn. Syngestykke i to akter, 1838.
Hytten eller Kristian IIdens Afreise fra Norge. National-historisk Drama Drama, 1838
«Den første Gang» (dikt) Prolog til Campbellerne, 1838
«I det Grønne» (dikt), 1838
«Livets Musik» (dikt), (1838), trykt 1839
«De to Elskerinder» (dikt), 1838
«Damen med Harpen» (dikt), 1838
«Svanernes Høstflugt» (dikt), 1838
Poesier, kjærlighetsdikt, 1838
«Kongens Ankomst» (dikt), skrevet 1838, trykt 1839
«Smukke Skyer» (dikt), 1839
Søkadetterne iland. Lystspil med Sang i tre Akter, 1839, trykt 1847/48
Kong Carl Johans Historie, 1839
Forslag til Ophævelsen af Grundlovens § 2, sidste Passus, datert 28. juni 1839
Samling af Sange og Digte for den norske Sjømand udgiven av Henrik Wergeland, 1839
Selskabet «Kringla» eller «Norske Almacks». Farce af Siful Sifadda, 1839
Den Konstitutionelle. Nissespil af Siful Sifadda, 1839
For Fattigmand
For Arbeidsklassen, blad 1839–45
Vinterblommer i Barnekammeret. Original fri og oversat Samling for Børn, 1840.
«Vord Lys» og «Skaaltale for et godt Aar», 1840
«Egebladene» (dikt), 1840
Jan van Huysums Blomsterstykke. En Buket fra Henr. Wergeland til Fredrika Bremer, 1840
Verden tilhører Os Jurister!. Dramatisk Eventyr af Siful Sifadda, 1840.
Lyv ikke! eller Dompapen. Fugle- og Blomsterstykke af Siful Sifadda, 1840
Venetianerne eller Venskab og Kjærlighed. Drama i fem Akter, oppført på Christiania Theater i 1841, utgitt i 1843
Engelsk Salt. Farce af Siful Sifadda, 1841
«Efter Tidens Leilighed» (dikt) 1841
«Mig Selv» (dikt) 1841
«George Frederik von Krogh» (minnedikt) 1841
Norges Konstitutions Historie. 3 hefter, 1841–43
Indlæg i Jødesagen, til Understøttelse for Forslaget om Ophævelse af Norges Grundlovs §2, sidste Passus, 1841
Vinægers Fjeldeventyr. Af Siful Sifadda, 1841
«Min Vivs Hjemkomst» (dikt), 1841
«Min Hustru» (dikt) 1841
Svalen. Et Skjærsommermorgens-Eventyr for Mødre, som have mistet Børn
Langeleiken. En Krands af Digtninger i Dølemaal, 1842
«Norges Storthing» (dikt) 1842
«Fordums Venner». Ballade (Henr. Wergeland til Ludvig Daa), 1842
Jøden. Ni blomstrende Torneqviste, 1842
Jødesagen i Det norske Storthing, 1842
Almuetalsmanden Christian Jensen Lofthuus, 1842
«Sognefjorden» (dikt), 1842
Ole Bull. Efter Opgivelser af ham selv biografisk skildret, 1843
Historiens Resultat. En Række af Betragtninger, 1843–44
Hans Jacobsens Ost, 1844
Røde og graa Dompaper. (Et Eventyr), 1844
Træk af Kong Carl Johans Liv, 1844
Den engelske Lods. Dikt, 1844.
Jødinden. 1844.
«Moderens Korstegn over Barnet. Barnekammer-Julevise», 1844
Auktion over Grotten, 1844
Mennesket. Omarbeidelse av Skabelsen, Mennesket og Messias, 1845
«Brasiliefarten» (dikt) 1845
For Arbeidsklassen (siste nummer med) Fattigmands-Postil
Nordmandens Katechisme Anden forøgede og omarbeidede Udgave
«Paa Hospitalet om Natten», «Anden Nat paa Hospitalet» og «Mulig Forvexling», tre dikt fra oppholdet på Rikshospitalet sist i april 1845
«Til Foraaret» (dikt), 1845
«Til min Gyldenlak» (dikt), 1845
«Den smukke Familie», 1845
Hassel-Nødder, med og uden Kjerne, dog til Tidsfordriv, plukkede af min henvisnede Livsbusk, 1845
Fjeldstuen. Skuespill med sang i tre Akter, 1845, utgitt 1848.

Література

Lassen, Hartvig. Henrik Wergeland og hans Samtid. 1877;
Vullum, Erik. Henrik Wergeland i Digt og Liv. 1908;
Vullum, Erik. Henrik Wergeland i Digt og Liv En historisk skitse. 1881;
Skavlan, Olaf, Henrik Wergeland -Afhandlinger og Brudstykker. 1892;
Koht, Halvdan, Henrik Wergeland Ei folkeskrift. 1907;
Gröndahl J., Henrik Wergeland, the Norwegian poet. 1919;
Laache R., Henrik Wergeland, og h. Strid Med Prokurator Praem, B. I. 1828—1831. Oslo. 1927.
Edvard Beyer: Henrik Wergeland [Архівовано 12 серпня 2017 у Wayback Machine.]. In: Store norske Leksikon. 2009.
Gerhard Gran und Einar Skavlan: «Henrik Wergeland». In: Salmonsens konversationleksikon [Архівовано 18 серпня 2017 у Wayback Machine.]. Kopenhagen 1928. S. 941–946.
Anne-Lise Seip: Nasjonen bygges 1830–1870. Aschehougs Norges historie Bd. Oslo 1997.
Odd Arvid Storsveen: En bedre vår. Henrik Wergeland og norsk nasjonalitet. Oslo 2004.
Vigdis Ystad: Henrik Wergeland [Архівовано 7 жовтня 2012 у Wayback Machine.]. Norsk biografisk leksikon
Wergeland, Nicolai 1889 Optegnelser til H. Wergelands levnedsbeskrivelse meddelt ved Albert H. Collett
Møller, Herluf: Henrik Wergeland. I oversettelse til nynorsk av Sven Moren 1947, litt forkortet. Tilrettelagt av Rolv Thesen. 1915;
Beyer, Harald, Henrik Wergeland (en biografi). 1945;
Amundsen, Leiv. Henrik Wergeland: 17. juni 1808–12. juli 1845. 1977;
Kabell, Aage. Wergeland I–II. 1956–57;
Heiberg, Hans; Så stort et hjerte (en biografisk skisse)
Ustvedt, Yngvar. Henrik Wergeland : en biografi. Gyldendal, 1994. ISBN 82-05-21975-3;
Norsk biografisk leksikon. Wergelandbiografiene er skrevet av Halvdan Koht (1. utg.)og Leiv Amundsen (2. utg.)
Amundsen, Leiv og d. A. Seip: Innledningene og kommentarene i folkeutgaven av Henrik Wergelands skrifter i 8 bind
Rolf Nyboe Nettum:Fantasiens regnbuebro (artikler, også biografiske). 1992;
Roger Trondstad: Henrik Wergelands barndom i Kristiansand. 2003;
John Herstad. «Archivaren, – Gud bevar’en!» : Henrik Wergeland som riksarkivar. 2008;
Else Færden: Henrik Wergeland – dikter og villstyring. Cappelen Damm Oslo 2008. ISBN 978-82-02-28198-4
Benterud, Aagot. Henrik Wergelands religiøse utvikling: en litteraturhistorisk studie. Dreyers forlag. 1943.
Зарубіжні письменники: енциклопедичний довідник: У 2 т. / ред. Н. Михальська, Б. Щавурський. Т.: Навчальна книга-Богдан, 2005. Т. 1: А-К, 2005. 824 с. ISBN 966-692-578-8

Примітки

↑ Find a Grave — 1996.
d:Track:Q63056
↑ Norsk biografisk leksikon — Kunnskapsforlaget. — ISSN 2464-1502
d:Track:Q746368 d:Track:Q1563206 d:Track:Q266603
↑ Alette Dorothea Thaulow, Henrik Wergelands mor
↑ Wergeland in Morgenbladet Nr. 102 v. 12. April 1839; Storsveen (2004) S. 435.
↑ ^а ^б Гелле К., Дюрвік С., Даніельсон Р., Говланд Е., Ґрьонлі Т. Історія Норвегії / Пер. з норв. Н.Іваничук, І.Сабор, М.Красавіна. Львів: Літопис, 2001. - 336 с.^{[недоступне посилання]}
↑ Storsveen (2004) S. 436.
↑ Om Ekebergskrenten
↑ Grotten - Wergelandsveien 2. Kulturminnesøk. Архів оригіналу за 28 червня 2013. Процитовано January 30, 2016.
↑ Grotten. Lokalhistoriewiki. Архів оригіналу за 31 серпня 2017. Процитовано January 30, 2016.

Посилання

Верґеланн, Генрік Арнольд // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. — С. 260. — ISBN 966-692-578-8.