Гельман Олександр Ісаакович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гельман.
Гельман Олександр Ісаакович
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився25 жовтня 1933(1933-10-25) (91 рік)
Дондушень, Бессарабія, Румунське королівство
Країна Румунія
 СРСР
 Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьсценарист, журналіст, поет, письменник, драматург, прозаїк, публіцист, політик Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьдрама[1], фільм[1], публіцистика[1], поезія[1], кіносценаристикаd[1] і політика[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materДержавний університет Молдови Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовросійська[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоЦК КПРС Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності1950-ті — тепер. час
Жанрдрама Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяКПРС Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зQ124910925? Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиГельман Марат Олександрович і Pavel Gelʹmand Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
IMDbID 0312461 Редагувати інформацію у Вікіданих

Олександр (Шуня) Ісаакович Гельман (* 25 жовтня 1933, станція Дондушень, Бессарабія, Румунське королівство) — російський драматург, сценарист, публіцист, громадський і політичний діяч. Член ЦК КПРС з липня по вересень 1990 року. Народний депутат СРСР (1989—1991).

Життєпис

Народився в єврейській сім'ї. Під час німецько-радянської війни його родина була депортована до Бершадського гетто в Трансністрії, де більшість родини загинула. Після війни повернувся з батьком до Дондюшан Молдавської РСР, де три роки навчався у місцевій школі.

З 1948 року навчався в профтехшколі трикотажників у місті Чернівці. У 1951—1952 роках — помічник майстра Львівської панчішної фабрики. Одночасно закінчив десятий клас вечірньої школи.

З 1952 по 1960 рік служив у Радянській армії. У 1954 році закінчив Львівське військово-політичне училище (сухопутних військ) імені Щорса. У 1954—1957 роках — командир підрозділу 410-го полку берегової охорони Чорноморського флоту в місті Севастополі, в 1957—1960 роках — командир окремого підрозділу 39-го вузла зв'язку Камчатської військової флотилії Тихоокеанського флоту, старший лейтенант.

Член КПРС з 1956 по 8 вересня 1990 року.

У 1960—1963 роках — учень фрезерувальника, фрезерувальник заводу «Електроточприлад» міста Кишинева.

У 1963 році закінчив три курси заочного відділення Кишинівського державного університету.

У 1963 році приїхав до Ленінградської області. У 1963—1967 роках — диспетчер, майстер, інженер, виконроб, інженер відділу будівельних організацій тресту «Головзахбуд» на будівництві нафтопереробного заводу в Кіришах Ленінградської області.

З 1967 по 1971 рік працював кореспондентом та літературним співробітником ленінградських газет «Строительный рабочий» та «Смена».

З 1971 року — драматург, працював за договорами у Ленінграді. У 1978 році переїхав до Москви, тісно співпрацював із Московським художнім театром (МХАТом).

У 1989 був обраний народним депутатом Верховної Ради СРСР, входив до Міжрегіональну депутатську групу з незалежних демократів. У 1993 році підписав «Лист 42-х» автори якого зажадали від уряду президента Єльцина заборонити «всі види комуністичних і націоналістичних партій, фронтів та об'єднань». Входив до складу Конституційної наради, яка розробляла проект нині діючої Конституції РФ.

У березні 2014 року підписав лист російського «Союзу кінематографістів і професійних кінематографічних організацій та об'єднань», що засуджує російську військову інтервенцію в Україну. У травні 2018 приєднався до заяви російських літераторів на захист українського режисера Олега Сенцова, незаконно засудженого у РФ[2].

Нагороди і звання

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ Литераторы и ученые выступили с заявлением «Спасти Олега Сенцова» [Архівовано 27 травня 2018 у Wayback Machine.] // Троицкий вариант, 21.05.2018

Посилання


Персоналії Росії Це незавершена стаття про особу Росії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.