PROFILPELAJAR.COM

село Гаї-за-Рудою
	Церква святого ЮріяЦерква святого Юрія
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Тернопільський район
Тер. громада	Залозецька селищна громада
Код КАТОТТГ	UA61040130050026344
Основні дані
Засноване	1648
Населення	820
Територія	2.030 км²
Густота населення	403.94 осіб/км²
Поштовий індекс	47231
Телефонний код	+380 3540
Географічні дані
Географічні координати	49°49′36″ пн. ш. 25°22′48″ сх. д. / 49.82667° пн. ш. 25.38000° сх. д.
Відстань до; районного центру	32 км
Місцева влада
Адреса ради	47234, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, смт Залізці, вул. Шевченка, буд. 64
Карта
	Гаї-за-Рудою
	Гаї-за-Рудою
Мапа
	Гаї-за-Рудою у Вікісховищі

Гаї́-за-Рудо́ю — село в Україні, у Залозецькій селищній громаді Тернопільського району Тернопільської області. Адміністративний центр колишньої Гаї-за-Рудівської сільської ради до вересня 2016 року. Розташоване на північному сході району. Від 14 вересня 2016 у складі Залозецької селищної громади. До села належить х. Ковтуни (Гаї-Ковтуни).

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Залозецької селищної громади.^[1]

Розташоване за 32 км від міста Зборів і 28 км від найближчої залізничної станції Зборів (у с. Млинівці).

Територія — 2,03 кв. км. Дворів — 259. Населення — 817 осіб (2014 р.).

Історія

Перша писемна згадка — 1785. Заснували поселення вихідці з Залізців, які в урочищах-гаях заклали сади. Між цими населеними пунктами є розлога улоговина, у якій колись добували руду, а поселення за нею назвали Гаї-за-Рудою. Землі села належали до Золочівського ключа маєтностей Собеських; у 16 ст. передані у власність подільського воєводи Мартина Каменецького.

Після Першої світової війни жителі (були виселені у 1914—1917 рр.) відновили зруйноване село. В УГА служили 18 чоловіків. Серед них: Юліан Баран (р. н. невід.), Пав ло Вівчарик (1895—1978), Михайло Квасницький (р. н. невід.), Василь Матвійків (1876 р. н.), Іван Назарович (1895—1976), Василь Покиданець (1898—1987), Володимир Чехович (1897—1990).

Діяли філії «Просвіти» (голова Михайло Яворський), «Сокола» (голова Петро Хомин) та інших товариств, кооператива «Єдність», цегельний завод, кооператива. Населення до Першої світової війни належало до Залозецької ґміни і до Залозецької парафії церкви Покрови Пресвятої Богородиці.

У 1925 р. збудовано нову школу і Народний дім з читальнею «Просвіти». Від 1938 р. діяла школа з українською і польською мовами навчання.

У 1940 р. більшовики вивезли зі села 8 родин.

Під час Другої світової війни на спиртозаводі Турчина згоріло кілька осіб. У селі діяв осередок Юнацтва ОУН. До Червоної армії мобілізували 24 чоловіки. Одним з борців за свободу був вояк УПА Ярослав Диконтий («Чайка»), який у 1945 р. напав на «стрибків», роззброїв їх і вбив парторга підрозділу НКДБ Бечехамеєва. Могила Я. Диконтія — на цвинтарі в смт Залізці. За участь у національно-визвольній боротьбі репресій зазнали близько 20 осіб.

2000 р. в селі введено в дію нову АТС.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[2]:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	819	99.88%
інші/не вказали	1	0.12%
Усього	820	100%

Пам'ятки

Є церква святого Юрія (1990—1998), про яку видано брошуру І. Макара; 4 «фіґури» Матері Божої, 2 «фіґури» Ісуса Христа, хрест на місці зниклої «фіґури».

Насипано символічну могилу воїнам-односельцям — учасникам ІІ світової війни та Борцям за волю України.

Встановлено Хрест і висипана могила воїнам, які загинули у російсько-українській війні (14 серпня 2014 р.).^[1]

Соціальна сфера

Діють загальноосвітня школа І ступеня, бібліотека, клуб, фельдшерський пункт, торгові заклади, фермерські господарства, ПП ім. Т. Шевченка.

Відомі люди

Народилися

Богдан Макар (нар. 1947) — доктор медичних наук,
Василь Макар («Турин»; 1915—1944) — станичний, учасник національно-визвольних змагань,
Іван Пугач (1931—2009) — педагог, літератор, краєзнавець;
Іван Покиданець (1911, на хуторі Ковтуни — 1990) — ткач-килимар, народний майстер України.
митрофорний протоієрей Василь Хоміцький (6 грудня 1973 р.) священник, науковець, викладач історії України, психолог, магістер релігієзнавства, депутат Зборівської районної ради, депутат двох скликань Залозецького ТГ, засновник церковного музею митрополита Якова (Панчука) с. Лосятин Кременецького району й спонсор і ініціатор створення музею Повстанської слави в с. Панасівка Залозецької ТГ, автор пісні Панасовецький край.