Гарпія велика

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Гарпія (значення).
Гарпія велика

Охоронний статус
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Соколоподібні (Accipitriformes)
Родина: Яструбові (Accipitridae)
Підродина: Harpiinae
Рід: Гарпія (Harpia)
Vieillot, 1816
Вид: Гарпія велика
Біноміальна назва
Harpia harpyja
(Linnaeus, 1758)
Рідко зустрічається в межах свого ареалу, який простягається від Мексики до Бразилії й півночі Аргентини
Рідко зустрічається в межах свого ареалу, який простягається від Мексики до Бразилії й півночі Аргентини
Посилання
Вікісховище: Harpia harpyja
Віківиди: Harpia harpyja
ITIS: 560358
МСОП: 22695998
NCBI: 202280
Fossilworks: 137202

Гарпія велика[1] (Harpia harpyja) — великий хижий птах із родини Яструбових, єдиний вид у роді Гарпія. Мешкає в тропічних лісах Південної й Центральної Америки; живиться в основному лінивцями й мавпами.

Загальна характеристика

Довжина тіла цього орла від 90 до 110 см. Розмах крил близько 2-х метрів. Самиця важить в середньому 7–9 кг, більш дрібний самець 5–8 кг. Гарпія має темно-сіру спину. Світло-сіра голова з великими від сіруватих до коричневих очима і порівняно невеликим, але потужним чорним дзьобом прикрашена широким темним пір'ям. У момент збудження гарпія піднімає його майже вертикально на голові. У молодих птахів чуб світліший. Черево біле, на оперених лапах дрібні темні смужки. На шиї темний широкий нашийник. По довгому хвосту йдуть широкі поперечні смуги темно-сірого кольору. Лапи надзвичайно великі й потужні, здатні витримати дуже велику вагу, пальці озброєні дуже довгими чорними кігтями[2][3].

Середовище проживання

Велика гарпія мешкає в Центральній і Південній Америках, від Мексики до Бразилії й пн.-сх. Аргентини[4].

Це лісовий птах, який гніздиться і полює в тропічних лісах, як правило, нижче 900 м, але локально до 2000 м над рівнем моря[4].

Харчування

Основною їжею гарпії є лінивці, мавпи й інші ссавці, а також рептилії й великі птахи. Зокрема, в їх раціоні зустрічаються агуті, носухи, опосуми, броненосці, мурахоїди, змії діаметром до 5 см, ящірки й амфисбени; серед птахів — кракси, каріами, папуги-ара та інші. Гарпії є єдиними хижаками, що полюють на голкошерстів. З сіл гарпії часто крадуть свиней і дрібних собак.

Розмноження

Гарпія гніздиться в кроні високих дерев на висоті 50–75 м над землею, часто біля води. Широке гніздо будує з товстих гілок і вистеляє його листям і мохом. Одне і те ж гніздо використовується парою багато років. Гніздяться гарпії через рік. Самиця відкладає, як правило, одне жовтувате яйце. Пташенята розвиваються дуже повільно і довго перебувають під опікою батьків. Біля гнізда дорослі птахи агресивні, нападають на сторонніх, сміливо проганяючи навіть людей. У віці 8–10 місяців пташенята гарпії вже добре літають, однак годуватися самостійно все одно не можуть і далі гніздової ділянки батьків не відлітають. Можуть голодувати до 10–14 днів без шкоди для себе.

Чисельність

Чисельність цих великих південноамериканських орлів — менше ніж 50 000 особин (за оцінкою 2008 року), і вона неухильно скорочується. Основною причиною цього є знищення лісів в районах гніздування гарпій, а також особливості розмноження: пара зазвичай вирощує єдине пташеня раз на 2–3 роки. Програми з реінтродукції діють у Белізі й Панамі[4].

Галерея

  • в Ітірапінському заповіднику, Бразилія
    в Ітірапінському заповіднику, Бразилія
  • у польоті
    у польоті
  • гарпія — національний птах Панами й зображений на вершині герба
    гарпія — національний птах Панами й зображений на вершині герба
  • гарпія на марці Німеччини
    гарпія на марці Німеччини

Примітки

  1. ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  2. ↑ Shaner, K. (2011). Harpia harpyja. Animal Diversity Web. Архів оригіналу за 4 лютого 2020. Процитовано 20.01.2018. (англ.)
  3. ↑ Harpia harpyja. Arkive. Архів оригіналу за 17.02.2015. Процитовано 20.01.2018. (англ.)
  4. ↑ а б в BirdLife International (2017). Harpia harpyja. The IUCN. Архів оригіналу за 4 жовтня 2018. Процитовано 20.01.2018.

Посилання