Ганс-Ульріх Бак
нім. Hans-Ulrich Back
Народився	26 серпня 1896(1896-08-26)  Саарбрюккен, Рейнська провінція, Прусське королівство, Німецька імперія
Помер	14 лютого 1976(1976-02-14) (79 років)  Гаґен, Арнсберг, Північний Рейн-Вестфалія, ФРН
Країна	Німеччина
Діяльність	військовослужбовець
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна
Військове звання	Генерал-майор
Нагороди

Ганс-Ульріх Бек (нім. Hans-Ulrich Back; 26 серпня 1896, Саарбрюкен — 14 лютого 1976, Гаген) — німецький воєначальник, генерал-майор вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Син прусського генерал-майора Ульріха Бака. 4 серпня1914 року поступив на службу фанен-юнкером у Османську армію, в жовтні того ж року перейшов у Прусську армію. Учасник Першої світової війни. В лютому 1919 року вступив у фрайкор, згодом — у рейхсвер, проте 30 червня 1920 року був відправлений у відставку у зв'язку із скороченням чисельності збройних сил. Після цього поступив на службу в поліцію Ганновера. З 6 грудня 1934 по 22 січня 1935 року проходив спеціальний курс тактичної підготовки в поліцейському училищі Потсдама. В середині жовтня 1935 року поступив на службу у вермахт.

Учасник Французької кампанії. З 26 серпня 1940 по 19 липня 1942 року — командир 304-го стрілецького полку, після чого був відправлений у резерв. З 15 вересня 1942 по 1 листопада 1943 року — командир 11-ї панцергренадерської бригади. З 1 листопада 1943 по 11 серпня 1944 року — командир 16-ї танкової дивізії. З 9 жовтня 1944 по 1 січня 1945 року — командир 178-ї запасної танкової дивізії. З 1 січня по березень 145 року — командир 232-ї танкової дивізії. 28 березня 1945 року був важко поранений в Австрії і зустрів кінець війни у військовому госпіталі.

• Фанен-юнкер (4 серпня 1914)
• Унтер-офіцер (3 лютого 1915)
• Фенрих (18 червня 1915)
• Лейтенант (30 липня 1915)
• Обер-лейтенант (30 червня 1920)
• Лейтенант поліції (1 липня 1920)
• Обер-лейтенант поліції (10 листопада 1921)
• Гауптман поліції (3 липня 1926)
• Гауптман вермахту (15 жовтня 1935)
• Майор (18 січня 1936)
• Оберст-лейтенант (30 січня 1939)
• Оберст (13 грудня 1941)
• Генерал-майор (20 лютого 1944)

• Залізний хрест 2-го класу (14 листопада 1914)
• Військова медаль (Османська імперія) (25 липня 1916)
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному і в сріблі (15 квітня 1918)
• Залізний хрест 1-го класу (23 травня 1918)

• Почесний хрест ветерана війни з мечами (9 листопада 1934)
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років) (2 жовтня 1936) — отримав 3 медалі одночасно.
• Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» (8 листопада 1938)
• Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град»

• Застібка до Залізного хреста
  • 2-го класу (27 вересня 1939)
  • 1-го класу (20 жовтня 1940)
• Нагрудний знак «За танкову атаку»
• Лицарський хрест Залізного хреста (5 серпня 1940)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
• Відзначений у Вермахтберіхт (31 січня 1944)

• Dermot Bradley (Hrsg.), Karl-Friedrich Hildebrand, Markus Rövekamp: Die Generale des Heeres 1921—1945. Die militärischen Werdegänge der Generale, sowie der Ärzte, Veterinäre, Intendanten, Richter und Ministerialbeamten im Generalsrang. Band 1: Abberger–Bitthorn. Biblio Verlag, Osnabrück 1993, ISBN 3-7648-2423-9, S. 143—144.
• Klaus Wolf: Gallipoli 1915. Das deutsch-türkische Militärbündnis im Ersten Weltkrieg. Report Verlag, Bonn 2008, ISBN 978-3-932385-29-2, S. 234.
• Veit Scherzer: Ritterkreuzträger 1939—1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. 2. Auflage. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 198.