PROFILPELAJAR.COM

	Гамаль Абдель Насер; араб. جمال عبد الناصر
	Гамаль Абдель Насер
Прапор	2-й Президент Єгипту
14 листопада 1954 — 28 вересня 1970 року
Попередник:	Мухаммед Наґіб
Наступник:	Анвар Садат
ПрапорПрапор	57-й Прем'єр-міністр Єгипту
25 лютого — 8 березня 1954 року
Попередник:	Мухаммед Наґіб
Наступник:	Мухаммед Наґіб
Прапор	59-й Прем'єр-міністр Єгипту
18 квітня 1954 — 29 вересня 1962 року
Попередник:	Мухаммед Наґіб
Наступник:	Алі Сабрі
Прапор	63-й Прем'єр-міністр Єгипту
19 червня 1967 — 28 вересня 1970 року
Попередник:	Мухаммед Сідкі Сулейман
Наступник:	Махмуд Фавзі
	2-й Генеральний секретар Руху неприєднання
	2-й Генеральний секретар Руху неприєднання
5 жовтня 1964 — 8 вересня 1970 року
Попередник:	Йосип Броз Тіто
Наступник:	Кеннет Каунда
Народження:	15 січня 1918[…]; Александрія, Султанат Єгипет
Смерть:	28 вересня 1970[…] (52 роки); Каїр, Об'єднана Арабська Республіка
Причина смерті:	інфаркт міокарда
Поховання:	Gamal Abdel Nasser Mosqued
Країна:	Султанат Єгипет, Єгипетське королівство, Республіка Єгипет і Об'єднана Арабська Республіка
Релігія:	Іслам сунітського спрямування
Освіта:	Єгипетська військова академія
Партія:	Арабський соціалістичний союз
Батько:	Абдель Насер Хусейн
Мати:	Фахіма Хамад
Шлюб:	Tahia Kazemd
Діти:	сини: Халід, Абдель Хакім та Абдель Хамід ; дочки: Хода й Мона
	Військова служба
Звання:	полковник (бекбаші)
Автограф:
Нагороди:	;
	Медіафайли у Вікісховищі
	Висловлювання у Вікіцитатах

Гама́ль Абде́ль На́сер^[5]^[6]^[7] (араб. جمال عبد الناصر, Ґамаль Абд ан-Насир; 15 січня 1918(19180115), Александрія, Єгипет — 28 вересня 1970, Каїр, Єгипет) — діяч панарабського руху, другий президент Єгипту.

Біографічні відомості

Народився 15 січня 1918 року в селі Бені-Мор, що біля Александрії. Батько — поштовий службовець.

Уже в 12-літньому віці брав участь в антибританській демонстрації (будучи учнем третього класу початкової школи в Александрії).

У 1935 році закінчив середню школу (El Nahda Secondary School) в Каїрі.

У 1937 році вступив з другої спроби у військове училище й закінчив його в 1938 у чині молодшого лейтенанта. Проходив службу в П'ятому ескадроні на півдні країни, згодом — в Судані.

В 1944 році одружився із Тах'є Казем (Tahia Kazem), дочкою перського торговця.

Учасник арабо-ізраїльської війни 1948—1949, був поранений. У 1949–1952 — викладач військового коледжу Генерального штабу (підполковник).

Заснував і ввійшов у керівництво таємної політичної організації «Вільні офіцери», що підготувала і здійснила в ніч на 23 липня 1952 року військовий переворот, у результаті якого був скинутий король Фарук I.

26 липня 1952 року була створена Рада революційного керівництва (РРК), офіційним главою якої був призначений Мухаммед Наґіб. Того ж дня король Фарук зрікся престолу на користь свого 7-місячного сина.

Насер став заступником голови РРК. Після тривалої боротьби за владу у квітні 1954 року Мухаммед Наґіб був відсторонений від керівництва, і влада перейшла до Насера.

23 червня 1956 року в ході національного референдуму прийнята перша республіканська конституція Єгипту. Насера було вибрано виконуючим обов'язки президента.

У 1954—1956 (з невеликими перервами) — прем'єр-міністр, одночасно виконував обов'язки президента. Із червня 1956 — президент Єгипту.

З 1 лютого 1958 — президент Об'єднаної Арабської Республіки (ОАР).

З 1963 — голова партії Арабський соціалістичний союз.

Помер 28 вересня 1970 року в Каїрі внаслідок інфаркту.

Про Насера в Єгипті був знятий фільм «Насер 56» (Nasser 56, 1956).

Почесні звання, титули, нагороди

Герой Радянського Союзу (1964)

Герой Радянського Союзу

За особистою ініціативою Хрущова, який перебував з 9 по 25 травня 1964 року в Єгипті з офіційним візитом, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 травня 1964 року Насер був визнаний гідним звання Героя Радянського Союзу із врученням ордена Леніна й медалі «Золота Зірка» № 11224. Нагородженню не завадили навіть ті факти, що під час Другої світової війни Насер співпрацював з Третім рейхом (вбачаючи в ньому союзника в боротьбі з англійцями),^[8]^[9] а у 1950-ті роки у нього радниками працювали оберштурмбанфюрер СС Отто Скорцені^[10] і колишній охоронець Гітлера та засновник неонацистської партії Отто-Ернст Ремер.^[11] Ця нагорода породила в СРСР цілу низку анекдотів, частівок і куплетів, в одному з яких були такі рядки:

«Живе в пісках і їсть од пуза
Напівфашист, напівесер,
Герой Радянського Союзу,
Гамаль Абдель на-всіх-Насер».

Бібліографія

1955 — Щоденник про війну в Палестині (Arabic: يوميات الرئيس جمال عبد الناصر عن حرب فلسطين‎) (1955; Akher Sa'a)

Переклади українською

2020 — Щоденник про війну в Палестині (Завантажити [Архівовано 6 листопада 2020 у Wayback Machine.])

Примітки

↑ ^а ^б ^в Насер Гамаль Абдель // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
d:Track:Q649 d:Track:Q17378135
↑ ^а ^б Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
d:Track:Q37312
↑ ^а ^б Robert St. John Encyclopædia Britannica
d:Track:Q5375741
↑ https://www.alarabiya.net/amp/politics/2022/02/06/%D9%84%D8%BA%D8%B2-%D8%A7%D9%84%D9%88%D9%81%D8%A7%D8%A9
↑ Насер, Гамаль Абдель. Велика українська енциклопедія. Архів оригіналу за 7 квітня 2022.
↑ Бур'ян М. С. ЄГИПЕТ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2005. — 672 с.: іл.. — Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Egypet [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.] (останній перегляд: 03.02.2021)
↑ НАСЕР. Українська радянська енциклопедія. Архів оригіналу за 20 листопада 2016.
↑ «Бездоказові ярлики — інструмент політиканів, а не істориків». Газета «[[Україна молода]]». Архів оригіналу за 15 вересня 2016. Процитовано 18 жовтня 2012.
↑ «Син за батька. Головнокомандувач УПА Роман Шухевич очима Юрія Шухевича»^{[недоступне посилання з серпня 2019]}
↑ «Огни святого Ульма. Главный диверсант Гитлера пытался взорвать казахстанские заводы». Газета «Экспресс К», № 106 (16254) от 15.06.2007 [Архівовано 24.02.2014, у Wayback Machine.] (рос.)
↑ «Нацизм в законе». Газета «Совершенно секретно» [Архівовано 6 лютого 2013 у Wayback Machine.] (рос.)

Література

В. І. Головченко. Насер Гамаль Абдель // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
Ю. Скороход. Насер Гамаль Абдель // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.480 ISBN 978-966-611-818-2