У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Гальченко.
Сергі́й Анаста́сійович Га́льченко ( 12 серпня 1947, с. Пустовіти Миронівський район Київська область) — український літературознавець, кандидат філологічних наук (1987), архівіст. Заслужений працівник культури України (2001). Член Національної спілки письменників України (2000).
Із життєпису
Закінчив філологічний факультет Київського педінституту (1970).
Учителював. Від 1972 року працював старшим науковим співробітником, у 1973—1982 роках — завідувач відділу публікацій та використання документів Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України.
Дослідник, з 1982 року працював у Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, обіймаючи в різний час посади молодшого наукового співробітника, вченого хранителя фондів відділу рукописів 1982—1993), завідувача відділу рукописних фондів і текстології (1993–2003), від 2005 — провідний науковий співробітник цього відділу.
Кандидат філологічних наук (09.06.1987, спеціальність — українська література). Старший науковий співробітник (27.06.1996).
2000—2005 — генеральний директор Національного музею Тараса Шевченка (м. Київ).
З 1 січня 2006 року — заступник директора з наукової та видавничої діяльності Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України.
2014 року невдало балотувався від Ліберальної партії України на мажоритарному окрузі 93.[2] Брав участь у роботі колегіальних органів НАН України: з 26.12.2017 — член Вченої ради Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України; з 01.01.2020 — член Наукової ради НАН України з проблеми «Класична спадщина і сучасна художня література» (Інститут літератури).
Працював на «UA:Радіо Культура» ведучим передачі «Таємниці архівних манускриптів» (2019—2022)[3].
Творчий доробок
Автор книжки «Грані великого таланту. До 100-річчя від дня народження П. Г. Тичини» (К, 1990); упорядник і автор коментарів численних збірок творів Т. Шевченка, В. Винниченка, П. Тичини, В. Сосюри, Остапа Вишні, М. Івченка, М. Драй-Хмари, М. Вороного та інших.
Гальченко С. А. — автор монографії «Текстологія поетичних творів П. Г. Тичини» (К., 1990). Автор сценаріїв і ведучий теле- і радіопрограм літературно-мистецького спрямування («Музеї України», «Скарби літературних архівів»). У 2000—2010 роках працював над виданням спадщини Т. Шевченка, здійснив ряд факсимільних та інших оригінальних видань. Альбом-каталог «Повернені шевченківські раритети» (2010) здобув високу оцінку фахівців-шевченкознавців.
Нагороди
У 2012 році за високі трудові досягнення відзначений почесною нагородою Міжнародного Академічного Рейтингу «Золота Фортуна» — медаллю «20 років Незалежності України».
Джерела
Примітки
Посилання
