PROFILPELAJAR.COM

Гавриленко Тодор Матвійович
Гавриленко Тодор Матвійович
	; Гавриленко Тодор Матвійович зі своєю майбутньою дружиною Смолинською Євгенією Сергіївною, Київ, 1926
Народився	8 червня 1899; Новопавлівка, (нині село Баштанського району Миколаївської області)
Помер	23 березня 1939 (39 років); Магаданська область
Місце проживання	Київ
Країна	СРСР
Національність	українець
Діяльність	науково-педагогічний працівник
Alma mater	КНУ імені Тараса Шевченка
Галузь	Історія, етнографія
Заклад	Інститут історії матеріальної культури ВУАН
Науковий керівник	Михайло Грушевський
Відомий завдяки:	дослідник Запорожжя
Батько	Гавриленко Матвій Степанович
Мати	Устимія Карпівна
У шлюбі з	Смолинська Євгенія Сергіївна
Діти	Гавриленко Ждан Федорович, Вакуленко (Гавриленко) Дія Тодорівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гавриленко.

То́дор Матві́йович Гавриле́нко (криптонім — Т. Г.; нар. 8 червня 1899, Новопавлівка — пом. 23 березня 1939) — український історик, етнограф, фольклорист. Учень Михайла Грушевського.

Біографія

Народився в селі Новопавлівка (нині село Баштанського району Миколаївської області).

1924–1928 навчався в Київському інституті народної освіти. 1925 був одним із організаторів і керівником гуртка культури українського слова.

1925–1928 — кандидат в аспіранти, 1928–1930 — аспірант Науково-дослідної кафедри історії України при ВУАН, 1925–1930 — співробітник Культурно-історичної комісії при ВУАН.

1926 організував етнографічну секцію краєзнавчого гуртка Інституту народної освіти у Києві й до 1930 керував нею. 1927–1930 брав участь в етнографічних експедиціях на території сучасної Миколаївської області та Дніпрельстану (Дніпровської ГЕС). Одна з його цікавих ідей – проаналізувати історичні пісні, у яких, на думку Тодора Матвійовича, відбилися всі основні віхи історії Запоріжжя 40-х – 90-х років XVIII століття.

1930–1933 — науковий співробітник кафедри передісторії України Дмитра Яворницького при ВУАН. 1934–1936 — науковий співробітник Інституту історії матеріальної культури ВУАН. На початку 1936 р. Т. М. Гавриленка з інституту було звільнено через «невиконання виробничого плану 1935 р. і протаскування у друкованій продукції антимарксистських концепцій».

Деякий час працював в Архіві давніх актів, але у січні 1937 р. був звільнений «за контрреволюційні, націоналістичні вияви, що мали місце в його наукових працях».

Після звільнення вчителював в київській середній школі № 72.

12 червня 1937 р. він був заарештований і засуджений до 5 років концтаборів. Причиною арешту Тодора Гавриленка було те, що в його бібліотеці виявили твори Михайла Грушевського. Звинувачували його також у тому, що він організував у студентські роки гурток культури українського слова. Покарання відбував у м. Маріїнськ (нині місто Кемеровської області, Російської Федерації), потім у Магаданській області (нині Російська Федерація).

Помер під час ув'язнення (за офіційною версією, від паралічу серця). Реабілітований 1963.

Наукова діяльність

Досліджував історію первісного суспільства на території України та історію Запорожжя. Автор рецензій в журналах «Україна», «Первісне громадянство та його пережитки на Україні», а також робіт «Старші форми економічного побуту на Великому Лузі. Вівчарство і рибальство» («Первісне громадянство…»), «Запорожець Данило Несват» («Україна», обидві — 1929), «Погляди академіка М. М. Покровського на історію докласового суспільства у східних слов'ян» («Україна», 1932). Робота «Начерк з історії первісного рабства» у 1935 р. отримала схвальний відгук академіка Бориса Грекова, який запрошував працювати Тодора Гавриленка до Інституту історії в Москві.

Рукописи робіт Тодора Гавриленка зберігаються в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського та Науковому архіві Інституту археології НАН України.

Література

Юркова О. Історики «київської школи» М. С. Грушевського — дослідники Запорожжя. В кн.: Запорозьке козацтво в українській історії, культурі та національній самосвідомості: Матеріали міжнародної наукової конференції. К.-Запоріжжя, 1997.