PROFILPELAJAR.COM

	Віталій Йосифов
	Єпископ Калузький і Боровський
	Єпископ Калузький і Боровський
3 червня 1890 — 30 жовтня 1892
Попередник:	Анастасій (Добрадін)
Наступник:	Анатолій (Станкевич)
	Єпископ Тамбовський і Шацький
	Єпископ Тамбовський і Шацький
11 травня 1885 — 3 червня 1890
Попередник:	Палладій (Ганкевич)
Наступник:	Єроним (Екземплярський)
	Єпископ Чигиринський,; вікарій Київської єпархії
	Єпископ Чигиринський,; вікарій Київської єпархії
20 лютого 1883 — 11 травня 1885
Попередник:	Іоанн (Жданов)
Наступник:	Єроним (Екземплярський)
Альма-матер:	Воронезька духовна семінарія, Київська духовна академія
Науковий ступінь:	магістр богослів'я
Діяльність:	священник
Ім'я при народженні:	Василь Олександрович Іосифов
Народження:	1831; с. Терехово, Нижньодівицький повіт, Воронезька губернія (нині — Старооскольский район, Бєлгородська область
Смерть:	15 вересня 1892; Київ
Похований:	Київський Троїцький монастир
Чернецтво:	1865
Єп. хіротонія:	20 лютого 1883

Віталій (у миру Василь Олександрович Іосифов; 1831, Терехово, Нижньодівицький повіт, Воронізька губернія — 15 вересня 1892, Київ) — релігійний діяч Російської імперії, Єпископ Російської Православної церкви, єпископ Калузький і Боровський. Ректор Київської духовної семінарії (1875–1883).

Біографія

Народився у селі Терехово Нижньодівицького повіту Воронезької губернії (нині - Старооскольский район, Бєлгородська область) у родині священника.

У 1854 році закінчив Воронезьку духовну семінарію і призначений учителем Бєлгородського народного училища.

1 жовтня 1856 року хіротонізований у сан священника.

У 1859 році овдовів.

У 1861 році вступив до Київської духовної академії.

У 1865 році закінчив курс академії; 29 червня того ж року постригся у ченці і 15 листопада призначений учителем Київської духовної семінарії.

9 липня 1866 року удостоєний звання магістра.

13 листопада 1869 року призначений інспектором Київської духовної семінарії.

11 квітня 1871 року висвячений на архімандрита. У звіті про синодальну ревізію Київської духовної семінарії був відзначений «як обдарована, розумна, діяльна, енергійна людина, з педагогічним тактом і зразковими адміністративними здібностями».

З 31 грудня 1875 року — ректор Київської духовної семінарії.

20 лютого 1883 хіротонізований на єпископа Чигиринського, вікарія Київської єпархії.

З 11 травня 1885 року — єпископ Тамбовський і Шацький. Боровся із розповсюдженням у єпархії московського старообрядництва.

З 3 червня 1890 року — єпископ Калузький і Боровський.

Помер 15 вересня 1892 року. Похований у Київському Троїцькому монастирі.