Віннету, син вождя мескалеро-апачів[en], вірний своєму слову та відданий своїм друзям, відважний, але не безрозсудно, при цьому дуже розсудливий і шанований за це всіма місцевими племенами, навіть войовничими команчами.
Він чудовий вершник, майстерно володіє як вогнепальною, так і метальною зброєю, ножами, списами та ін. Знає звичаї американських колоністів, оскільки отримав гарну освіту в їхньому середовищі. У той же час він суворо дотримується звичаїв свого народу. По-чоловічому скромний і про себе вважає за краще говорити завжди в третій особі. Крім того він дуже толерантний і миролюбний, намагаючись всіляко перешкодити можливим конфліктам і залагодити їх суто мирними шляхами, істинний борець за мир і дружбу між корінним населенням Америки і європейськими переселенцями.
За переконаннями Віннету фаталіст і вірить, що все на світі вже зумовлено Маніту.
Особливості втілення персонажа в кіно і на сцені
Віннету у виконанні П'єра Бріса — червоношкірий джентльмен з інтелігентним тонким обличчям, вишуканими жестами. Його образ є втіленням благородства, сміливості, любові до природи й прагнення захистити індіанців від «білих вовків». На відміну від образу Віннету Карла Мая, який тенденційно зробив його безкорисливою тінню білого героя, Віннету в трактуванні П'єра Бріса став значно привабливішим, ніж схематичний Шатергенд у виконанні Лекса Баркера.[1]
Гойко Мітіч, виконавець ролі Віннету у низці фільмів, не потребував дублерів: легко сідав на коня, плавав тощо. Як він зізнавався, найскладнішим трюком для нього було паління люльки миру, адже він ніколи не палив[2].
Мітіч грав Віннету також у театральних постановках за мотивами романів письменника Карла Мая.
Образ Віннету, втілений Мітічем на екрані був настільки переконливий, що це підтвердили самі корінні американські жителі[3]:
— Чингачгук, Гострозорий Сокіл, Віннету… А із справжніми індіанцями спілкувалися коли-небудь? — Один американський журналіст зацікавився моїми фільмами, показав їх у резерваціях. Ми познайомилися, і в один прекрасний момент я опинився в гостях у індіанців, що дотримуються давніх традицій. Вони прийняли Гострозорого Сокола і дивувалися, як блідолиций європеєць створив такі правдиві образи їхніх предків. Мені тоді вручили індіанський амулет, у відповідь я дістав привезені подарунки, у тому числі коробку хорошого тютюну. У відповідь мені подарували індіанське покривало і прийняли до племені, так що я тепер можу вважати себе справжнім індіанцем. Мені навіть дали нове ім'я. Шаман запитав, чи є в мене, як це водиться у індіанців, прообраз у тваринному світі. Я відповів «ні». Він сказав: «Подумай про тварину». Я закрив очі і тут же побачив вовка, який дивиться на мене пильно. Коли я розкрив очі, шаман поглянув на мене і сказав: «Ти — вовк»! Я був приголомшений. Так що тепер я справжній індіанець на ім'я Вовк.
