Вівча́рик[6] (Phylloscopus) — рід горобцеподібних птахів, єдиний у родині вівчарикових (Phylloscopidae). Представники цього роду мешкають в Європі, Азії і Африці. Тільки один вид, вівчарик шелюговий (Phylloscopus borealis), трапляється і на Алясці. Більшість видів населяють Східну Азію[7].
Опис
Вівчарики — дрібні птахи, середня довжина яких становить 9-14.5 см. Вони є одними з найлегших горобцеподібних птахів у світі, їхня середня вага становить 3,5-17 г[8]. Вівчарики мають струнку будову тіла, порівняно з кропив'янками, вони мають коротші хвости з 12 стерновими перами і довші лапи, їхні дзьоби гострі, вузькі, пристосовані до живлення комахами. У багатьох видів вівчариків верхня частина тіла є зеленуватою, а нижня частина тіла — жовтуватою, інші види мають більш непримітне, сірувато-зелене або сірувато-коричневе забарвлення, яке майже не змінюється протягом року. Вівчарикам не притаманний статевий диморфізм[9].
Вівчарики живуть переважно в лісах та в чагарникових заростях. Вони живляться комахами, яких шукають серед листя або ловлять в польоті. Гніздяться на землі, в чагарниках або на деревах, гнізда закриті з бічним входом. Вівчарики відкладають білі, іноді поцятковані коричнюватими або червонуватими плямками яйця.
Традиційно рід відносили до родини кропив'янкових (Sylviidae). У 2006 році рід виокремили до родини Phylloscopidae[11]. До цієї родини також віднесли рід Скриточуб (Seicercus), однак за результатами молекулярно-філогенетичного дослідження, опублікованого у 2018 році, представників цього роду включили до роду Phylloscopus[12].
Альпійський вівчарик (Phylloscopus occisinensis)[27], описаний у 2008 році як окремий вид, пізніше був визнаний підвидом гімалайського вівчарика, однак деякі дослідники продовжуть визнавати його окремим видом.
Етимологія
Наукова назва роду Phylloscopus походить від сполучення слів дав.-гр.φυλλον — лист і σκοπος — той, хто шукає.[28]
↑Dunning, John B. Jr., ред. (2008). CRC Handbook of Avian Body Masses (вид. 2nd). CRC Press. ISBN978-1-4200-6444-5.
↑Winkler, D. W., S. M. Billerman, and I.J. Lovette (2020). Leaf Warblers (Phylloscopidae), version 1.0. In Birds of the World (S. M. Billerman, B. K. Keeney, P. G. Rodewald, and T. S. Schulenberg, Editors). Cornell Lab of Ornithology, Ithaca, NY, USA.
↑Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Анотований список назв птахів фауни України. — К. —Львів, 2007. — 111 с. — ISBN 966-8734-08-4.
↑Alström, P.; Ericson, P.G.P.; Olsson, U.; Sundberg, P. (2006). Phylogeny and classification of the avian superfamily Sylvioidea. Molecular Phylogenetics and Evolution. 38 (2): 381—397. doi:10.1016/j.ympev.2005.05.015. PMID16054402.
↑Ng, Nathaniel. S. R.; Prawiradilaga, Dewi. M.; Ng, Elize. Y. X.; Suparno; Ashari, Hidayat; Trainor, Colin; Verbelen, Philippe; Rheindt, Frank. E. (2018). A striking new species of leaf warbler from the Lesser Sundas as uncovered through morphology and genomics. Scientific Reports. 8 (1): 15646. doi:10.1038/s41598-018-34101-7.
↑Rheindt, F.E.; Prawiradilaga, D.M.; Ashari, H.; Suparno; Gwee, C.Y.; Lee, G.W.X.; Wu, M.Y.; Ng, N.S.R. (2020). A lost world in Wallacea: description of a montane archipelagic avifauna. Science. 367 (6474): 167—170. doi:10.1126/science.aax2146.