Марина Врода, фото: BBC News
Врода Марина Анатоліївна (22 лютого 1982 , Київ ) — українська кінорежисерка і сценарист.
Лауреатка нагороди «Золота пальмова гілка за короткометражний фільм» Каннського кінофестивалю за короткометражний фільм «Крос» (2011 )[ 1] . За найкращу режисуру фільму «Степне» отримала нагороду «Леопард» на Міжнародному кінофестивалі у Локарно (2023)[ 2] . Заслужений діяч мистецтв України (2023).
Біографічні відомості
Закінчила Київську ЗОШ № 113.[ 3]
2003 року — отримала диплом бакалавра права на факультеті лінгвістики і права Міжнародного науково-технічного університету ім. Юрія Бугая .
2007 року — закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого за спеціальністю «Режисура художнього фільму» (майстерня Михайла Іллєнка та Валерія Сивака)[ 3] .
Була асистентом у масових сценах кінорежисера Сергія Лозниці на зйомках фільму «Щастя моє» [ 4] .
Фільмографія
Короткий метр
Частина інформації в цій статті
застаріла .
Ви можете допомогти, оновивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін.
2003 — Прости (15 хв., Hi-8, ч/б)
2006 –2009 — Сімейний портрет (14 хв., 35 мм, ч/б)
2007 — Дощ (13 хв., HD, колір)
2007 — Клятва (14 хв., 35 мм, колір; дипломна робота)
2011 — Крос (15 хв., колір; продюсер Флоранс Келлер (Франція ); бюджет (знімальний період) — € 3,5 тис., знятий у Пущі-Водиці , Бортничах і Парку Слави в Києві)[ 5] [ 4] [ 3]
2014 — Равлики (продюсери Ігор Савиченко, Кирило Шувалов)
2015 — Пінгвін
2022 — Himmel und Erde (міні-серіал)
2023 — Степне
Телевізійний фільм
Нагороди
Диплом «За найкращу режисерську роботу» (відео) на фестивалі короткометражних фільмів «Відкрита ніч» в Києві за фільм «Прости» (2004)
Диплом «За найкращу операторську роботу» (відео) на фестивалі короткометражних фільмів «Відкрита ніч» в Києві за фільм «Прости» (2004)
Диплом «За найкращу ідею» на фестивалі студентських фільмів «Пролог» за фільм «Прости» (Київ, 2004)
Приз і диплом «За операторську роботу» на фестивалі короткометражних фільмів в Баку за фільм «Сімейний портрет» (2006)
Диплом кінофестивалю «Відкрита ніч» в Києві за фільм «Клятва» (2008)
Третє призове місце на Міжнародному кінофестивалі в Мюнхені за фільм «Дощ» (2007)
Лауреат Золотої пальмової гілки на Каннському кінофестивалі за короткометражний фільм «Крос» (2011)
«Леопард» за найкращу режисуру фільма «Степне» на Міжнародному кінофестивалі у Локарно (2023)[ 8] [ 9]
Заслужений діяч мистецтв України (8 вересня 2023 ) — за вагомий особистий внесок у розвиток української кінематографії, заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, багаторічну сумлінну працю [ 10]
Громадська позиція
У вересні 2015 року відмовилася від диплома фестивалю «Кіношок» на знак підтримки ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова [ 11] . У червні 2018 року підтримала відкритий лист діячів культури, політиків і правозахисників із закликом до світових лідерів виступити на захист Сенцова й інших політв'язнів.[ 12]
Примітки
Посилання