Майбутній художник народився у місті Бірмінгем. Родина була проста і бідна, батько працював у майстерні кравця.
У 15 років батько віддав його в учні до літографа, тобто бачив його ремісником нового типу. Як більшість англійців, він знався на акварелі і тривалий час працював акварелістом. На початку власних 20 років він перебрався у Лондон. Відомо, що у 21-річному віці він виборов стипендію у Південному Кенсінгтоні і навчався там два роки. Середина XIX століття відома звертанням до історичних стилів. Волтер Ленглі звернувся до стилістики неоренесанс.
Перехід до живопису олійними фарбами
До 1892 року він працював переважно акварелістом. Художній ринок Британії непогано ставився до акварелі і акварелістів, про що свідчили виставки і залучення до створення акварелей низки аматорів (непрофесійних художників). Тим не менше живопис олійними фарбами традиційно продовжували вважати авторитетним і більш престижним. В його ранніх творах вбачають впливи композицій і насиченість деталями, котрі він знав по створенню літографій.
Його майстерність і авторитет художника зросли настільки, що він став членом Королівського (державного) товариства художників-акварелістів і Королівського художнього товариства. Його картини вже брали на виставки як на батьківщині, так і за кордоном.
Автопортрет для галереї Уффіці
Свідоцтвом міжнародного визнання художника була замова на його автопортрет, котрий він отримав від керівництва галереї Уффіці, котра століттями збирала автопортрети уславлених мистців.
Заснування Ньюлинської колонії художників
1881 року Волтер Ленглі отримав від володаря фотографічної майстерні пана Траппа грошовий грант у 500 фунтів стерлінгів на рік і отримав можливість перебратися на житло у село разом із родиною. Місцем поселення родини стане рибальське селище Ньюлин на південному заході графства Корнуел. Згодом до нього приєднався художник і приятель Едвін Харріс. Це стало початком заснування колонії художників, що отримали назву Ньюлинська школа.
Соціальна тематика картин
Небагата особа за походженням, Волтер Ленглі на десятиліття зберіг цікавість до важкого життя і побуту рибальського поселення та його мешканців. Його робітниче походження і ліві політичні переконання сприяли появі низки картин побутового жанру, де Волтер Ленглі подавав маленькі події незнаних людей, їх надії і розчарування. Живопис у Британії продовжував бути частиною аристократичної культури і успіхи художника Фредеріка Лейтона були покажчиком, наскільки міцними у багатому аристократичному суспільстві були позиції академізму, салонного мистецтва і античні сюжети. Робітнича тематика картин Ленглі сприяла хоча би зменшенню цієї монополії.
Обрані твори (неповний перелік)
Волтер Ленглі. «Мешканці Ламорни», не датовано. Волтер Ленглі. «Картопля не юшку»
.svg){kind=small}
