PROFILPELAJAR.COM

Волошка східна
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Клада:	Айстериди (Asterids)
Порядок:	Айстроцвіті (Asterales)
Родина:	Айстрові (Asteraceae)
Рід:	Волошка (Centaurea)
Вид:	Волошка східна (C. orientalis)
Біноміальна назва
	Centaurea orientalis; L.
Синоніми
	Colymbada orientalis

Воло́шка східна (Centaurea orientalis) — вид трав'янистих рослин родини Айстрові, поширений в Європі^[1].

Опис

Багаторічна трав'яниста рослина з вертикальним, вгорі потовщеним і розгалуженим кореневищем, зелена, шорсткувата, вкрита коротким гоструватими горбочками, іноді з тонким павутинистим опушенням. Стебла поодинокі або нечисленні, 30—100 см заввишки, прямостоячі, трохи розгалужені, ребристо-борозенчасті, при основі вкриті рештками торішніх листків і тут помітно більш павутинисті. Листки, крім самих верхніх, на досить довгих черешках, перисто- або двоперистороздільні, іноді перистолопатеві, з довгастими або вузько лінійними, сидячими або до основи звуженими в коротенькі черешечки, цілокраїми або неправильно зубчастими, тупуватими лопатями з коротенькими вістрячками на кінці. Верхні листки сидячі, дуже зменшені, цілісні, цілокраї, на верхівці нерідко з довгастим перетинчастим придатком до 4 мм завдовжки^[2]^[3]^[1].

Суцвіття — негустий волотевидно-щитковидний кошик. Обгортки майже кулясті (17)20—25(30) мм завдовжки, (15)18—25 мм завширшки, голі; їх листочки блідо-зелені, цілком прикриті світло-жовтими або буруватими придатками. Придатки зовнішніх і середніх листочків, від широко ланцетних до майже округлих, по краю гребінчасто-торочкуваті, звичайно світліші від цілісної частини придатка; на верхівці придатки з міцнішими за бокові торочки колючками до 2—3 мм завдовжки. Придатки внутрішніх листочків дрібніші, майже округлі, по краю короткоторочкуваті або нерівно зубчасті, не верхівці без вістря. Квітки жовті, крайові — до 15 мм завдовжки, майже не збільшені. Плід — розсіяноволосиста сім'янка, 3—4(5) см завдовжки; чубок до 4—5 мм завдовжки, бурувато-сірий^[2]^[3].

Цвіте в червні — вересні^[2]. Запилення здійснюється за допомогою комах (ентомофілія). Поширення насіння відбувається переважно вітром (анемохорія)^[4].

Поширення

Загальний ареал охоплює країни Південно-Східної та Східної Європи — Сербію, Македонію, Болгарію, Молдову, Україну, південь Російської Федерації^[5].

В Україні вид поширений у Південному Лісостепу, Степу до Гірського Криму включно, досить звичайно; на Південному узбережжі Криму тільки на околиці Карадагу^[1].

Екологія

Волошка східна — короткокореневищний трав'янистий багаторічник, за сезонним життєвим циклом належить до гемікриптофітів^[4].

Рослина світлолюбна (сціогеліофіт), посухостійка (ксерофіт), відносно морозостійка (мезотерм; добре витримує ранньовесняні й пізньоосінні приморозки), відносно невибаглива до плодючості ґрунтів (мезотроф)^[4].

Є типовим мешканцем відкритих степових ландшафтів (степант). У межах ареалу, у тому числі в Україні, зростає в степах, на сухих кам'янистих і піщаних схилах^[5]^[1].

В умовах Запорізької області зростає в петрофітному і різнотравно-типчаково-ковиловому степу^[6]^[7].

Охорона

В Україні вид перебуває під охороною — його занесено до переліків регіонально рідкісних рослин багатьох областей (Дніпропетровська, Запорізька, Полтавська, Тернопільська, Хмельницька).

Природні популяції скорочуються головним чином через руйнування місць зростання, рекреацію і збирання квітів на букети^[7]^[8].

У Запорізькій області охороняється в Національному заповіднику «Хортиця» та ряді природно-заповідних об'єктів регіону^[6].

Практичне значення

Використовується в декоративному садівництві у відкритих, у тому числі кам'янистих, композиціях.

Близькі види

Волошка східна легко утворює гібриди з близькими видами роду, зокрема з волошками скабіозоподіною (Centaurea scabiosa), салонікською (Centaurea salonitana) і несправжньоплямистою (Centaurea pseudomaculosa)^[2]^[3].

Див. також

Джерела

↑ ^а ^б ^в ^г Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 362. (рос.)(укр.)
↑ ^а ^б ^в ^г Флора УРСР. — К. : Вид-во АН УРСР. — Т. 12 / Ред. О. Д. Вісюліна. — 594 с. (с. 102—104)
↑ ^а ^б ^в Флора СССР / Ред. В. Л. Комаров і С. К. Черепанов. — М.-Л. : Изд-во АН СССР, 1963. — Т. 28. – 760 с. (с. 501— 502)
↑ ^а ^б ^в Тарасов В. В. Флора Дніпропетровської і Запорізької областей. Судинні рослини: монографія. — Дніпропетровськ : Ліра, 2012 — Видання друге. — 296 с. (с. 43). — ISBN 966-551-166-1
↑ ^а ^б Флора Европейской части СССР / Отв. ред. Н. Н. Цвелев. — СПб : Наука, 1994. —Т. 7. — 317 с. (с. 279)
↑ ^а ^б Корещук К. Е., Петроченко В. И. Флора высших растений острова Хортица // Природа острова Хортица: сб. науч. трудов Национального заповедника «Хортица» / под ред. В. И. Петроченко. — Запорожье: Днепровский металлург, 1993. — Вып. 1. — С. 4—61 (с. 53)
↑ ^а ^б Рідкісні рослини, тварини, гриби і лишайники Запорізької області : навч. посібник / В. І. Петроченко, В. І. Шелегеда, О. В. Жаков [та ін.]; за ред. В. І. Петроченка. — Запоріжжя : Поліграф, 2005. — 224 с. (с. 66). — ISBN 966-375-018-9
↑ Червона книга Дніпропетровської області (Рослинний світ) / Авт.-укл. Б. О. Барановський, В. В. Тарасов; відп. ред. А. П. Травлєєв. — Дніпропетровськ, 2010. — 498 с. (с. 194)

Література

Флора УРСР. — К. : Вид-во АН УРСР. — Т. 12 / Ред. О. Д. Вісюліна. — 594 с. (с. 102—104).
Флора СССР / Ред. В. Л. Комаров і С. К. Черепанов. — М.-Л. : Изд-во АН СССР, 1963. — Т. 28. – 760 с. (с. 501— 502).
Флора Европейской части СССР / Отв. ред. Н. Н. Цвелев. — СПб : Наука, 1994. —Т. 7. — 317 с. (с. 279).