Відповідно до «Географічного словника Королівства Польського» село належало до Ярославського повіту, знаходилося при дорозі з Ярослава до Бобрівки над патоком Шкло на висоті 185 м над рівнем моря. Була мурована греко-католицька парафіяльна церква. На 1895 р. в селі разом з фільварком графа Замойського і селищем Дрезина було 285 будинків і 1538 мешканців (533 римо-католики, 923 греко-католики і 82 юдеї).[5].
16 серпня 1945 року Москва підписала й опублікувала офіційно договір з Польщею про встановлення лінії Керзона українсько-польським кордоном. Українці не могли протистояти антиукраїнському терору після Другої світової війни. Частину добровільно-примусово виселили в СРСР (1118 осіб — 278 родин)[7]. Решта українців попала в 1947 році під етнічну чистку під час проведення Операції «Вісла», вони були вбиті, ув'язнені та депортовані (439 осіб) на понімецькі землі у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині[8]. Церкву переобладнали на костел.
↑Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
↑Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму. — Львів : Тріада плюс, 2010. — 228 с., іл. — С. 180. — (Львівська сотня). — ISBN 978-966-486-089-2.