Весняне полювання — різновид аматорського (спортивного) полювання, яке проводиться навесні (березень-квітень) на качок (самців), гусей, вальдшнепів, глухарів і тетеревів^[1].

Весняне полювання на птахів, як таке що завдає величезну екологічну шкоду, закрите у всіх країнах Європи крім Мальти, Росії та Білорусі^[1]. Також закрите воно в США і Канаді^[1]. В Україні весняне полювання було закрито з 1926 р. по 2000 р. і потім повторно з 2004 р. закрито Законом України «Про мисливське господарство та полювання»^[1][2]. Заборонене також весняне полювання на птахів і Законом України «Про захист тварин від жорстокого поводження»^[3]. Весняне полювання заборонене міжнародною Угодою про збереження афро-євразійських мігруючих водно-болотних птахів, а також Конвенцією про охорону дикої флори та фауни і природне середовище існування в Європі (Бернська конвенція) (обидва ці документи ратифіковані Україною)^[4][5].

Весняне полювання завдає величезної шкоди птахам і природі, яка виражається в наступному:

1. Весняне полювання викликає розбиття пар у качок і гусей (гуси взагалі мають постійні пари), внаслідок чого знижується успішність розмноження цих птахів.
2. Різко зростає фактор занепокоєння в період, коли в природі відбувається розмноження птахів і звірів.
3. Різке посилення браконьєрства, так як під виглядом весняного полювання на птахів браконьєри відстрілюють і інші види тварин.
4. Відстріл червонокнижних видів гусей і качок^[1][6][7][8].

1. Стріляти птахів під час розмноження аморально.
2. Розбиття пар гусей з причини весняного полювання веде до страждань пташки, що залишилася.
3. Весняне полювання порушує права птахів на життя, свободу, відтворення.
4. Весняне полювання сприяє вихованню жорстокого поводження з тваринами^[1][3][7].

До кінця XIX століття весняне полювання на птахів в Російській імперії було суворо заборонене^[1]. Воно було дозволене лише в 1892 р. Законом про полювання^[1]. Активну роботу проти весняного полювання відразу після прийняття цього Закону почав проводити російський мисливствознавець С. О. Бутурлін. Проти весняного полювання ним було опубліковано понад 10 статей^[6]. Його підтримував і відомий російський природоохоронець, професор Г. О. Кожевніков^[8]. Другий Всеросійський з'їзд мисливців, що зібрався в Москві в 1909 р., висловився більшістю голосів категорично проти весняного полювання^[1]. У Радянській Україні, завдяки діяльності відомого природоохоронця і орнітолога, професора В. Г. Аверіна, весняне полювання було заборонено в 1926 р.^[1] У цьому ж році весняне полювання було заборонено і в Білорусі. У Криму весняне полювання було заборонено в 1927 р., на Уралі — в 1928 р, в Європейській частині Росії — в 1929 р.^[1] В 1956 р. весняне полювання на території СРСР було заборонено в Росії, Україні, Білорусі, Литві, Латвії, Естонії та Молдови^[1]. На жаль, під впливом мисливського лобі, весняне полювання, особливо після 1991 р., стало відкриватися в Білорусі, Росії, і була зроблена, на щастя, невдала спроба відродити його в Україні^[1]. В даний час екологічні та орнітологічні організації Росії та Білорусі ведуть важку боротьбу за закриття весняного полювання у своїх країнах^[1][7].

• Полювання
• Жорстоке поводження з тваринами

• Проти весняного полювання [2]
• Мисливці проти весняного полювання [3]
• Екологи проти весняного полювання [4]
• Екологи збирають підписи проти відкриття весняного полювання [5]
• Чому весняне полювання на птахів треба закрити [6]