Буковинське село Верхні Петрівці розташоване на лівому березі річки Малий Серет.
Історія
Церква, 1936 рік
1848 року жителі села одержують земельні ділянки.
Петрівецькі селяни брали участь в повстанні буковинців проти австрійської влади під проводом Лук'яна Кобилиці.
29 червня 1905 року жителі села брали участь у масовій демонстрації солідарності з першою російською революцією, що відбулася в Чернівцях. Після того селяни силою захопили поміщицьке пасовисько, австрійська влада надіслала в село загін жандармів, який приборкав селян та захистив поміщиків.
1917 року селяни вимагали переділу поміщицьких земель, встановлення нових порядків. У червні того року в селі було спалено пилораму поміщика Друкмана.
У квітні 1941 року жителі села та сусідніх населених пунктів, не будучи згідними зі становленням нових порядків радянської влади, беруть участь у мирному поході з надією перейти радянсько-румунський кордон в Румунію. Їх поблизу Білої Криниці — урочище «Варниця» — зустріли кулеметним вогнем прикордонники. Попередження про незаконність акції не вплинули навіть після попереджувальних пострілів у повітря, вбитих не було пораховано.
Під час Другої світової війни з 8 липня 1941 року по березень — квітень 1944 року село перебувало у складі Румунії.
