Вдовиченко Борис Несторович

Борис Вдовиченко
Борис Нестерович Вдовиченко
Завершив кар'єру
Особисті дані
Громадянство: СРСР → Україна
Народився: 27 листопада 1934(1934-11-27)
  Київ, УРСР, СРСР
Помер: 23 вересня 2004(2004-09-23) (69 років)
  Київ, Україна
Виступав за команди

СКІФ Київ (1954–1959)

Тренував команди
«Будівельник» Київ (1976–1987)
«Київ-Баскет» (1993—1996)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вдовиченко.

Борис Нестерович Вдовиченко (нар. 27 листопада 1934, Київ, УРСР, СРСР — пом. 23 вересня 2004[1], Київ, Україна) — український радянський баскетбольний тренер. Заслужений тренер УРСР (1979) і СРСР (1984).

Спортивна кар'єра

Народився і виріс у Києві. З 1947 року займався в баскетбольній секції ДЮСШ-1 (тренер — Микола Григорович Замков)[2]. У 1954—1958 роках навчався в інституті фізкультури й одночасно виступав за вузівську команду СКІФ[3].

1959 року завершив ігрову кар'єру і почав працювати тренером у дитячо-юнацькій спортивній школі № 1, а згодом у спортшколі товариства «Авангард». До «Будівельника» його запросив Володимир Шаблінський. Три роки працював другим тренером і одинадцять сезонів очолював клуб. У цей час кияни чотири рази були срібними призерами чемпіонату СРСР і двічі — бронзовими.

В сезоні 1981/82 «Будівельник» вдало виступив у Кубку володарів кубків. На попередньому етапі перемога над бухарестським «Динамо» і друге місце на груповому — після мадридського «Реала». У першому матчі півфіналу здобули перемогу над загребською «Цибоною» з рахунком 82:66, але через тиждень не змогли втримати перевагу (поразка 66:92)[4]. 1987 року, після трьох сезонів без медалей, залишив команду.

Старший тренер збірної УРСР на Спартакіадах народів СРСР 1979 і 1983 років. У фіналі першого турніру українські баскетболісти поступилися збірній Москви, а через чотири роки взяли переконливий реванш. Серед чемпіонів-83, дев'ять гравців «Будівельника»: Олександр Білостінний, Володимир Ткаченко, Олександр Волков, Андрій Шаптала, Євген Колежук, Роман Рижик, Володимир Рижов, Володимир Коробков, Юрій Сільвестров[5].

У середині 90-х, разом з Андрієм Подковировим[ru], очолював «Київ-Баскет». За три сезони, команда двічі була срібним призером чемпіонату України та одного разу — бронзовим.

Досягнення

Чемпіонат СРСР («Будівельник»)

  • Друге місце (4): 1977, 1979, 1981, 1982
  • Третє місце (2): 1983, 1984

Спартакіада народів СРСР (збірна УРСР)[5]

  • Чемпіон (1): 1983
  • Друге місце (1): 1979

Чемпіонат України («Київ-Баскет»)

  • Друге місце (2): 1994, 1995
  • Третє місце (1): 1996

Примітки

  1. ↑ Згідно 1 [Архівовано 28 грудня 2016 у Wayback Machine.], 2 [Архівовано 28 грудня 2016 у Wayback Machine.]. В «Енциклопедії сучасної України» інша дата — 22 вересня 2004 року.
  2. ↑ Борис Вдовиченко: «Белостенного, Волкова и Ткаченко мы прятали от ЦСКА в институте физкультуры» [Архівовано 28 грудня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. ↑ Спортивний клуб інституту фізкультури
  4. ↑ Кубок володарів кубків 1981/82. Архів оригіналу за 3 січня 2013. Процитовано 27 грудня 2016.
  5. ↑ а б Краткая история БК «Будивельнык» [Архівовано 6 серпня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання