Ватиканський телескоп передових технологій (англ.Vatican Advanced Technology Telescope, VATT) — телескоп, побудований Ватиканською обсерваторією на горі Грем, на південному сході Аризони в США. Телескоп спостерігає у видимому та інфрачервоному діапазонах. Має головне дзеркало діаметром 1,83 м, а вторинне — 0,38 м. Працює з 1993 року.
Телескоп також називають Телескоп Еліс П. Леннон, а прилегла лабораторія називається Астрофізичним закладом Томаса Дж. Беннена (англ.Thomas J. Bannan Astrophysics Facility) за прізвищами головних жертводавців[1]. Комплекс є частиною Міжнародної обсерваторії Маунт-Грем[en], побудованої в 1989 році.
Історія
Ватиканська обсерваторія заснована в кінці XVI століття за наказом папи Григорія XIII, який у ті часи хотів реформувати юліанський календар на основі точних астрономічних спостережень. Лише в 1891 році у Ватиканській обсерваторії за куполом базиліки Святого Петра був встановлений перший телескоп. Приблизно в 1930-х роках навколишнє освітлення міста стало занадто сильним для належних спостережень, що призвело до того, що папа Пій XI пожертвував папські сади своєї літньої резиденції в Кастель-Гандольфо, щоб перенести туди телескоп. Однак у 1980-ті роки світлове забруднення стало занадто сильним і в околицях Рима, і знову потрібно було знайти місце в місці з темнішим небом[2].
У 2010 році у співпраці з Центром астрономії Ірландського національного університету в Голвеї на телескоп встановили надшвидку камеру Galway Ultra Fast Imager (GUFI). У 2012 році підписано трирічну угоду між Ватиканською обсерваторією та факультетом фізики Університету Нотр-Дам у штаті Індіана про використання телескопа протягом 20 ночей на рік[4].
Особливості
Ватиканський телескоп передових технологій — це телескоп григоріанського типу. Принцип григоріанського телескопа полягає в тому, що головне дзеркало збирає зоряне світло і фокусує його в точці перед вторинним дзеркалом, яке направляє світло в окуляр через отвір у центрі головного дзеркала.
Первинне дзеркало являє собою параболічне дзеркало з боросилікатного скла діаметром 1,83 м. Дзеркало виготовили в Університеті Аризони в 1985 році[5] в спеціальній обертовій печі, що стало першим випадком застосування техніки обертового відливу (spin-casting) і так званої техніки полірування stressed-lap polishing[1], які пізніше використовували для дзеркал інших телескопів, таких як дзеркала обсерваторії MMT (діаметр 6,5 м), Магелланові телескопи і два дзеркала Великого бінокулярного телескопа (діаметр 8,4 м)[6]. Головне дзеркало має дуже коротку фокусну відстань, рівну діаметру (діафрагма f/1). Грегоріанська конструкція була обрана через її нижчу вартість, ніж конструкція з опуклим вторинним дзеркалом, як для телескопів Кассегрена[1].
Вторинне дзеркало є увігнутим параболічним дзеркалом діаметром 0,38 м. Воно має діафрагму f/0,9 і виготовлене Space Optics Research Laboratory в Челмсфорді, штат Массачусетс[1].
Інтерферометричний аналіз двох дзеркал дозволяє відзначити їх якість і регулярність, що характеризується числом Штреля[en] 90 % для головного дзеркала (середньоквадратичні дефекти 17 нм) і 98,5 % для вторинного дзеркала (середньоквадратичні дефекти 13 нм)[1]. Крім того, небо над горою Грем є одним з найстабільніших на північноамериканському континенті. Видимість регулярно становить менше однієї кутової секунди навіть без адаптивної оптики. Небо гори Грем є одним з найтемніших у світі, на рівні з Гаваями й Чилі[7].
На телескопі встановлено спектрограф середньої роздільної здатності. У березні 2011 він отримав своє перше світло.
Характеристика Ватиканського телескопа передових технологій
Ватиканський телескоп передових технологій також налаштований для виконання дистанційних спостережень (наприклад, з Ватиканської обсерваторії в Кастель-Гандольфо в Італії).
Ефективність Ватиканського телескопа передових технологій перевірена в 1998 році обсерваторією MMT[10].
Функціонування
Ватикан фінансує персонал обсерваторії та регулярні витрати на дослідження, але витрати на будівництво та підтримку Ватиканського телескопа передових технологій забезпечують приватні меценати. Основними спонсорами будівництва телескопа були Фред і Еліс П. Леннон, а також Томас Дж. Баннан, на честь яких телескоп тепер називають телескопом Еліс П. Леннон, а пов'язану з ним установу — астрофізичним закладом Томаса Дж. Беннана. Благодійники Фонду Ватиканської обсерваторії продовжують фінансувати експлуатаційні витрати телескопа та астрофізичної установи.
Ватиканський телескоп передових технологій також отримує фінансову підтримку від Kresge Grant[11] і пожертвування комп'ютерного обладнання від Hewlett Packard Grant.