В 1973-му році з відзнакою закінчив Київську консерваторію за спеціальністю «Диригент, викладач музичних дисциплін», клас Віктора Дженкова. В 1979-му році закінчив аспірантуру консерваторії за фахом «Естетика». Відтоді ж — три роки викладав в консерваторії.
З 1982-го по 1991-й рік — на різних посадах Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв: старший викладач, доцент, професор, завідувач кафедри. З 1992-го по 2012-й рік — проректор з навчальної, потім з наукової роботи.
В 2004-му році здобув науковий ступінь доктора філософських наук, захистивши дисертацію на тему «Естетичне виховання і гуманізація особи».
В 2012-му році перейшов на роботу до Національної академії мистецтв України, де спочатку обіймав посаду начальника науково-організаційного управління апарату Президії. В 2017-му році був обраний віцепрезидентом академії, а в 2022-му році — першим віцепрезидентом.
Автор понад 150 наукових робіт, зокрема, декількох монографій. Головний редактор багатотомних енциклопедій, за створення однієї з яких, «Енциклопедії етнокультурознавства», в 2005-му році Валерію Бітаєву, разом з колегами, було присуджено Державну премію України в галузі науки і техніки. Шеститомна «Енциклопедія етнокультурознавства» зберігається в бібліотеках Ватикану, Конгресу США, ЮНЕСКО[1].
Науковий консультант з експертизи культурних та історичних цінностей — за діяльність в цій сфері упродовж багатьох років був удостоєний багатьох релігійних нагород УПЦ КП та ПЦУ. Засновник Технічного комітету стандартизації «Музейна справа та предмети колекціонування» Державного комітету статистики України, декількох мистецтвознавчих та культурологічних часописів, зокрема, «Культура і сучасність», «Мистецтвознавчі записки», «Вісник Національної академії мистецтв України», «Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв», був головним редактором цих видань[1].
2008 — «Історична культурна спадщина та проблема гуманізації естетичного виховання» (стаття)
2009 — «Методичні засади експертизи культурних цінностей» (монографія)
2013 — «Українська енциклопедія етномистецтвознавства та етнокультурології» (5 томів; головний редактор)
2013 — «Проблема людини в умовах сучасної соціо-культурної кризи» (стаття)
2015 — «Вплив етномистецьких традицій на розвиток рекламної графіки в Україні» (стаття; разом зі Світланою Прищенко)
2016 — «Гуманістична парадигма соціалізації та самоідентифікації людини в контексті євроінтеграційного процесу» (стаття)
2017 — «Імплементація Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини: підсумки та перспективи» (збірник статей; редактор)
2019 — «Етнодизайн у контексті українського національного відродження та європейської інтеграції» (збірник наукових праць; редактор)
2019 — «Нова соціокультурна реальність і самоорганізація культури: концептуальний погляд на модель організації наукового пошуку (до фундації культурологічної школи України)» (стаття)
2021 — «Національна Академія мистецтв України. 25 років» (книга; редактор)
2022 — «Становлення рекламної графіки в Україні: етномистецький вектор» (стаття; разом зі Світланою Прищенко)
2024 — номінація на Національну премію України імені Тараса Шевченка в категорії «Літературознавство і мистецтвознавство» — за роботу «Українське мистецтво та література в тисячолітній війні за ідентичність: нарис-розмисел»
