PROFILPELAJAR.COM

Білий Черемош
Білий Черемош
	Білий Черемош між селами Довгопілля і Довгополе
47°51′12″ пн. ш. 24°59′49″ сх. д. / 47.8534° пн. ш. 24.9969° сх. д.
Витік	злиття річок Перкалабу та Сарати
• координати	47°51′12″ пн. ш. 24°59′49″ сх. д. / 47.8534° пн. ш. 24.9969° сх. д.
• висота, м	947 м
Гирло	р. Черемош (біля села Устеріки)
• координати	48°07′11″ пн. ш. 24°59′30″ сх. д. / 48.1196° пн. ш. 24.9918° сх. д.
Басейн	басейн Дунаю
Країни:	Україна; Івано-Франківська область; Чернівецька область
Прирічкові країни:	Румунія; Україна
Регіон	Чернівецька область
Довжина	51 км
Площа басейну:	632 км²
Притоки:	Яловичера, Лопушна, Стреженський, Калела, Дутця, Доней, Марониці (праві); Срибник, Гостовець, Пробійна, Кєкача, Яблуницький, Кохан (ліві)
	Медіафайли у Вікісховищі

Бі́лий Че́ре́мош — річка в Українських Карпатах (на Гуцульщині), на межі Верховинського району Івано-Франківської області та Путильського району Чернівецької області. Правий витік Черемошу (разом з Чорним Черемошем дають початок Черемошу). Басейн Дунаю.

Довжина 51 км, площа водозбірного басейну 632 км². Похил річки 9,5 м/км, місцями 14 м/км.

Гідрологічний режим

Долина звивиста, переважно V-подібна, завширшки від 80–120 до 350 м. Долина з дуже стрімкими схилами, вкритими хвойними лісами, лише ближче до гирла з'являються невеликі розширення долини, де розміщені села. Річище помірно звивисте, з пересічною шириною 15–25 м, найбільша — 44 м. Є пороги (висота падіння до 1,6 м) та бистрини з дуже швидкою течією. Для водного режиму характерні весняні паводки під час танення в горах снігів. Швидко піднімається вода і влітку під час короткочасних злив. Живлення мішане, з переважанням снігового та дощового. Льодостав утворюється наприкінці грудня — на початку січня, скресає у березні. Гідрологічний пост біля с. Яблуниці.

Розташування

Білий Черемош утворюється на північний захід від села Сарати, у місці злиття двох витоків: лівого Перкалаб (найпівденніша річка Українських Карпат) та правого Сарати. Численні потічки, з яких утворюється річка Перкалаб, розташовані на південно-східних схилах масиву Гриняви і західних схилах хребта Чорний Діл, з обривистими скелями, печерами у вапняках та унікальним рослинним світом (найвища точка — гора Чорний Діл, 1 493 м). Головні витоки Перкалабу розташовані на території Румунії в горах Мармароського масиву. Річка Сарата бере початок на південних схилах хребта Томнатикул (Томнатик), що у Яловичорських горах.

Білий Черемош тече переважно на північ вузькою долиною, яка є природною межею між Галичиною і Буковиною. Гирло розташоване біля села Устеріки, в межах Верховинсько-Путильського низькогір'я.

Притоки

Яловичера, Лопушна, Стреженський, Калела, Дутця, Доней, Марониці (праві); Срибник, Гостовець, Пробійна, Кєкача, Яблуницький, Кохан (ліві)

Історія

Річка довгий час була державним кордоном між Річчю Посполитою і Молдовою (Османська імперія). З 1919 року по 1939 рр. — кордоном між Польщею та Румунією.

Колись на річці були водорегулювальні споруди — клявзи, гамованки, греблі й ін. Вони накопичували воду в невеликих водосховищах, щоб використовувати її для сплаву лісу. Ця система діяла увесь рік, за винятком деяких зимових місяців. Нині залишилися лише спомини про екзотичну трудову професію гірської річки у пам'яті, віршах і піснях про відважних плотогонів — бокорашів. Тепер про бокорашів лише згадують: «дараби» вже стали легендою. У серпні 1979 року Черемошем пройшов останній пліт карпатського лісу. Нині водорегулювальні споруди розібрані, і Білий Черемош увійшов у своє звичне річище, яке влітку міліє, а навесні і під час злив наповнене і бурхливе.

Населені пункти

Нижній Яловець, Голошина (Верховинський район), Голошина (Путильський район), Плай, Яблуниця (Верховинський район), Яблуниця (Путильський район), Черемошна, Конятин, Полянки, Довгопілля, Довгополе, Стебні (Верховинський район), Стебні (Путильський район).

Див. також

Примітки

↑ GEOnet Names Server — 2018.
d:Track:Q1194038

Джерела

«Каталог річок України» — Видавництво АН УРСР, Київ, 1957.
Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
Захарчук В. Чурчун Г. «Туристські ріки Карпат». — Чернівці, 2006.
Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 54