У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Білецький.
Білецький Фелікс Мар'янович
Фелікс Мар'янович Білецький (17 листопада 1927 − 18 серпня 1994) — учений-літературознавець, педагог, доктор філологічних наук, професор кафедри української літератури Дніпропетровського державного університету.
Біографія
Народився в селі НовопетрівкаНижньосірогозького районуХерсонської області, у багатодітній селянській родині. Саме дитинство найчастіше згадував Фелікс Мар'янович, як він малим, тримаючи в руках сплетений батьком невеличкий батіжок, та закинувши на плече полотняну торбину з окрайцем хліба, кожного дня виганяв рано вранці корову на випас. Часто малий Фелікс просив батька взяти з собою на роботу, тільки це не виходило, оскільки нікому було замінити його біля корови. «Ось школа почнеться, — заспокоював його тато,- тоді вже обов'язково». «Тоді інша робота буде, а ще уроки треба буде вчити», думалося йому. Починалася школа, Фелікс завжди допомагав по господарству однак, вчився тільки на «відмінно». У важкі повоєнні роки працював у колгоспі трактористом, будучи чи не єдиним «мужчиною» у колгоспі. В 1946 році він продовжує навчання вже у Верхньосірогозькій середній школі, яку закінчує на відмінно у 1948 році.
З 1949 по 1954 роки він навчався на історико-філологічному факультеті Дніпропетровського державного університету (далі ДДУ), отримав диплом з відзнакою, потім три роки − в аспірантурі ДДУ за спеціальністю «Історія української літератури». У 1957 − 1959 роках працював відповідальним секретарем багатотиражної газети ДДУ «За передову науку». У травні 1958 року захистив кандидатську дисертацію на тему «Лесь Мартович − майстер соціальної сатири»; з березня 1979 р. обіймав посаду професора кафедри української літератури. 1987 року захистив докторську дисертацію «Українська сатирична проза кінця ХІХ − початку ХХ ст. (проблеми методу, системи жанрів, форм узагальнення)». Працюючи в університеті, читав курси й спецкурси: «Історія української літератури», «Теорія і методологія літературної критики», «Етапи розвитку творчого методу» та інше. Сім років був секретарем партбюро факультету. З 1975 по 1985 роки виконував обов'язки голови правління Дніпропетровського міського відділення любителів книги.
У пам'яті своїх учнів, які мали Фелікса Мар'яновича за приклад, й усіх, хто його знав, професор назавжди залишився людиною доброю, щирою, високоінтелектуальною, але й дуже вимогливою та надзвичайно відповідальною, поважав студентів як особистостей. Його випускники згадують лекції та семінари, літературні вечори й повсякчасну заклопотаність свого куратора. Ф. М. Білецький багатьом дав путівку в життя, учив любові до своєї країни, літератури, обраної професії. Його вихованці успішно захищали кандидатські й докторські дисертації, торуючи власний шлях у науці, не забуваючи заповітів свого вчителя. Яким би не був напруженим його графік роботи та він кожного літа приїздив до рідного села Новопетрівки відвідати батьків.
На знак вшанування видатного вченого на факультеті української й іноземної філології та мистецтвознавства Дніпровського національного університету ім. О. Гончара відбуваються вечори та уроки пам'яті Фелікса Мар'яновича Білецького, що проходять в університетській аудиторії № 908, яка має ім'я професора.[1]
Праці
Автор понад двох сотень наукових праць, який понад сорок років свого життя віддав викладацькій, науковій, громадській та просвітницькій роботі в стінах університету та за його межами.[2]
Лесь Мартович як майстер соціальної сатири: Автореферат дис. на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук, ДНУ Кафедра української літератури. Дніпропетровськ, 1959;
Оповідання. Новела. Нарис. Київ, 1966;
Українська сатира кінця ХІХ — початку ХХ ст. 1973;
Жанрова своєрідність реалістичної повісті. 1974;
Питання української літературно-художньої критики поч. ХХ ст. 1977;
Розвиток реалізму в українській сатиро-гумористичній прозі кінця XIX — початку XX століть. Автореф. дис. на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук: Київ. Державний університет ім. Т. Г. Шевченко. 1978;
М. Є. Салтиков-Щедрін і українська сатирична література початку ХХ ст. 1979;
Умовні форми зображення в українській сатиричній літературі: (Реалізм і художня умовність). Навчальний посібник. Дніпропетровськ, 1980;
Особливості жанру сатиричної казки в українській прозі кінця XIX — початку XX ст. Українське літературознавство. Львів, 1983;
Українська сатирична проза кінця XIX — початку ХХ ст. Проблема реалістичного методу, системи жанрів, форм узагальнення: дисертація доктора філологічних наук. Дніпропетровськ, Література народів СРСР, 1987;
Жанрові форми літературної критики. 1989;
Розвиток жанрів в українській сатиричній прозі кінця ХІХ — поч. ХХ ст. 1992;
Історія української літературної критики початку 20 ст. 1993. Дніпропетровськ;[3]
Особисте життя
Білецький Ф. М. був одружений з Оксаною Тимофіївною, мав сина Володимира та доньок-близнят Світлану та Лесю. Володимир та Світлана були причетними до справи батька — отримали філологічну освіту та займалися викладацькою діяльністю, донька Леся закінчила консерваторію та займалася мистецькою діяльністю. Дружина Оксана Тимофіївна, яка є берегинею пам'яті Фелікса Мар'яновича Білецького, є філологом за освітою, колишнім викладачем української мови та літератури в Дніпропетровському педагогічному училищі[4].
