Біженці в Польщі до 2022 року були відносно невеликою групою. З 1989 року кількість осіб, які звертаються за статусом біженця в Польщі, щорічно зросла приблизно з 1000 до 10 000; схвалено близько 1–2 % заявок. Більшість заявників були громадянами колишнього Радянського Союзу (зокрема, Чечні та України).
Після Другої світової війни Польща стала комуністичною країною і була основним місцем для біженців лише з країн, які постраждали від «класової боротьби» (таких як Греція, Чилі чи В'єтнам).[3][4] За підрахунками, загальна кількість біженців і шукачів притулку, які прибули до Польщі в період 1945—1989 років, становила близько 20 000–30 000 осіб.[5] Після падіння комунізму в 1989 році Польща стала більш привабливим напрямком після її лібералізації та переходу до капіталістичного та демократичного суспільства.[6]УВКБ ООН відкрило офіс у Польщі в 1992 році після приєднання Польщі до Конвенції про біженців 1951 року та Протоколу 1967 року.[7] Серед іншого, Польща стала одним із місць призначення біженців з колишнього Радянського Союзу (зокрема, Чечні), Югославії та Афганістану.[6] Кількість біженців, які прибули до Польщі, була все ще невеликою порівняно з кількістю тих, хто прибув до країн Західної Європи; близько 1500 щороку на початку 1990-х років.[5] До кінця 1990-х років ця кількість приблизно подвоїлася, і польський уряд прийняв нові закони в рамках підготовки до вступу Польщі в Європейський Союз.[5] На початку 2000-х років кількість людей, які подали заявки на отримання статусу біженця та притулку в Польщі, зросла до 7000. Починаючи з 2010 року, кількість коливалась від 6–7 000 до 15 000: 10 000 у 2010 і 2012 роках, 15 000 у 2013 році, 6 500 у 2014 році та 12 000 у 2015 році.[5][8]
Лише близько 1–2 % заявок було ухвалено.[6] У 2012 році статус біженця отримали 106, а 477 отримали додатковий захист.[8] У 2013 році 208 осіб отримали статус біженця, а 550 — додатковий захист або категорію «толерантне перебування».[5] Близько 85 % осіб, які подали заяву на отримання статусу біженця чи притулку, залишають Польщу, подорожуючи до Західної Європи, до того, як польське відомство винесе рішення, яке призведе до скасування їх запиту.[9]
2021—2022 Прикордонна криза Білорусі та Європейського Союзу
Міграційна криза між Білоруссю та Європейським Союзом у 2021—2022 роках почалася приблизно 7 липня 2021 року, коли білоруський президентОлександр Лукашенко погрожував «наводнити» ЄС торговцями людьми, контрабандистами наркотиків і озброєними мігрантами.[10] Пізніше білоруська влада та контрольовані державою туристичні підприємства разом з деякими авіакомпаніями, що працюють на Близькому Сході, почали просувати тури до Білорусі, збільшуючи кількість пересадок з Близького Сходу та надаючи тим, хто їх купив, білоруські візи, нібито з метою полювання. Групи соціальних мереж також пропонували шахрайські поради щодо правил перетину кордону потенційним мігрантам, більшість з яких намагалися дістатися до Німеччини. Потім тим, хто прибув до Білорусі, дали вказівки, як і де перетинати кордон Європейського Союзу (ЄС) і що говорити прикордонникам по той бік кордону. Мігранти розповіли, що Білорусь надала їм різаки для дроту та сокири, щоб перерізати прикордонні паркани та потрапити до ЄС;[11] проте ті, кому не вдавалося перетнути кордон, часто були змушені білоруською владою залишатися там, яку звинувачували в нападі на деяких мігрантів, які не змогли перетнути кордон. Пізніше білоруська влада підтвердила, що залучення прикордонних військ «абсолютно можливе».[12] Білорусь відмовилася надати польську гуманітарну допомогу для мігрантів, яка включала намети та спальні мішки.[13]
Польща, Литва та Латвія описали кризу як гібридну війну, назвавши кризу інцидентом торгівлі людьми мігрантів, який Білорусь веде проти ЄС.[14][15] Уряди трьох країн оголосили надзвичайний стан і оголосили про свої рішення побудувати прикордонні стіни на кордоні з Білоруссю, а Польща виділила приблизно 353 мільйони євро на будівництво 60 кілометрового бар'єра.[16] ЄС надіслав додаткових офіцерів підтримки та патрульні машини до Литви[17], а 12 урядів країн ЄС заявили про свою підтримку фізичного бар'єра вздовж кордону.[18]
Загальна кількість заяв на отримання статусу біженця в Польщі за національністю, 2009 рік Схвалені заявки на отримання статусу біженця в Польщі за національністю, 2009 рік
Найбільша група біженців у Польщі — вихідці з колишнього Радянського Союзу; до російського вторгнення в Україну у 2022 році щороку, починаючи з 2000 року, ця група становила від 40 до 90 % осіб, які зверталися за статусом біженця в Польщі; з них найбільшою групою були чеченці, які почали претендувати на це на початку 21 століття, після громадянської війни в Чечні.[20] За оцінками, станом на середину 2010-х років у Польщі може бути близько 20 000 чеченців.[21] Другою за чисельністю групою були українці, які почали претендувати на цей статус після початку російсько-української війни ; Приблизно від 1 до 2 тисяч і більше українців подали заявки на перебування в Польщі з початку збройної агресії Росії.[21] Третя за чисельністю група з цього регіону, яка претендує на перебування в Польщі, — вихідці з Грузії.[21]
З початку громадянської війни в Сирії від ста до трьох сотень сирійців щороку подають заявки на отримання статусу біженця в Польщі.[21]
Ставлення до біженців
За останні кілька десятиліть, багато поляків емігрували за кордон у пошуках кращої роботи. Це вказувалося як одна з причин, чому поляки у 2000-х роках дотримувалися найбільш проімміграційних поглядів до біженців і шукачів притулку в Європі.[6] Це ставлення почало змінюватися приблизно у 2015 році, після початку європейської міграційної кризи.[6] Польські уряди не підтримують плани ЄС розподілити біженців по всій Європі, включно з Польщею.[6] Ставлення до біженців погіршилося.[6] Загальнонаціональне опитування в грудні 2016 року показало, що 52 % не хочуть, щоб біженці прибували до Польщі, 40 % підтримують лише тимчасове переселення, і лише 4 % підтримують постійне переселення. Більше поляків прихильно ставилися до біженців з України, ніж з Близького Сходу.[22]
Опитування громадської думки, проведені з 28 лютого по 10 березня 2022 року, у період значного напливу біженців одразу після початку російського вторгнення в Україну у 2022 році, показали, що польське суспільство переважною більшістю підтримує допомогу українським біженцям, які тікали від війни.[23] Пізніші опитування, проведені на рубежі березня та квітня, також підтвердили ці данні.[24]
