Біля села на правому березі Дністра відслонюються гірські породи мезозойської ери — відклади верхньої юри. Вони унікальні і єдині не тільки на Волино-Подільській плиті, але й на значній площі Східноєвропейської платформи. Ці відклади представлені переважно жовтувато-білими, доломітизованими, органогеннообломковими та оолітовими вапняками, мають відбитки кількох видів унікальних морських водоростей і різноманітний комплекс викопної фауни, рівного якому немає в Європі. Тут присутній своєрідний, властивий тільки цьому районові ендемічний, пізноюрський комплекс морських організмів. Також тут виявлено найдавніші сліди людей епохи раннього палеоліту і знайдені пам'ятки мустьєрського часу.
Археологія
На східній околиці села на високому правому березі річки Дністер виявлено сліди Буківнянського городища — літописного міста Биковен. Городище складається з двох укріплених валом та ровом майданчиків, які є дитинцем (урочище Замчище) і посадом (урочище Городище) літописного (згадка 1214 р.) міста Биковен. Дослідженнями тут зафіксовано 9 культурно-історичних горизонтів від палеоліту до середньовіччя. У 1980 р. розкопками тут виявлено 192 об'єкти житлового господарського і ремісничого призначення, з них — 60 житлових споруд Х-ХІІІ ст. У центральній частині посаду, навпроти воріт, досліджено залишки дерев'яного храму і 72 поховання.
Буківнянське городище — один із найбільших міських комплексів Середнього Подністров'я. Перші укріплення були побудовані тут ще за часів трипільської культури. До цього ж часу відносяться виявлені в околицях городища штольні для видобутку кременю.
На північних околицях села в урочищі Спаське є велике городище, яке належить до епохи бронзи — раннього заліза.[1]
Історія
Перша письмова згадка про село припадає на 24 листопада 1435 року[2].
Колись Буківна мала свій водяний млин, якого залишив по собі мельник Шпук. У селі був підвісний плетений міст від урочища Городище до Заруби. Те, що з плином часу занехаяли люди, не занедбує природа. Як і колись, в урочищі Прачка б'є цілюще джерело, воду з якого буківнянці беруть для приготування дитячих сумішей і для розбавлення спирту. Урочище Замчище дотепер щедро обдаровує місцевих жителів джерелицею багатою вмістом срібла. Про що згадує у своєму творі «Галицька брама» Степан Пушик.(Туристичний путівник «Тлумаччина — Перлина Покуття»)
1939 року в Буківні проживало 750 мешканців, з них 715 українців-грекокатоликів, 20 українців-римокатоликів, 10 поляків, 5 німців. Також до села належала колонія Байки, у якій проживало 120 людей, з них 20 українців-грекокатоликів і 100 польських колоністів міжвоєнного періоду.[3]
12 червня2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 714-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області», увійшло до складу Тлумацької міської громади.[4]
19 липня2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Тлумацького району, село увійшло до складу новоутвореного Івано-Франківського району[5].
