Приблизно від 10 % до 30 % дітей віком до двох років здатні хворіти на бронхіоліт. Це зазвичай відбувається взимку в Північній півкулі. Це основна причина госпіталізації дітей віком до одного року. Госпіталізація потрібна в 2-3% випадків бронхіоліту у дітей віком до 12 місяців. Ризик смерті серед госпіталізованих становить близько 1 %.
Найчастіше виникає у клінічному перебігу респіраторно-синцитіальної інфекції через притаманне цій хворобі саме ураження бронхіол. Спалахи захворювання з бронхіолітом вперше були описані в 1940-х роках[2].
Фактори ризику виникнення
Діти піддаються підвищеному ризику виникнення бронхіоліту, якщо вони мають будь-який із наведених нижче додаткових факторів:
Недоношена дитина
Вік на момент початку захворювання менше 3 місяців
На рентгенограмі грудної клітки є посилення судинного малюнку, підвищення прозорості легень за рахунок обтураційної емфіземи, посилення малюнка бронхів.
Діагностичне тестування є суперечливим, але зазвичай використовується для виключення інших діагнозів (наприклад, бактеріальної пневмонії, сепсису або застійної серцевої недостатності) або для підтвердження вірусної етіології та визначення необхідного інфекційного контролю для пацієнтів, які госпіталізовані. Тести, які зазвичай використовуються для оцінки пацієнтів із бронхіолітом, включають наступне:
Рентгенографія грудної клітки не є обов'язковою. Її слід робити дітям, які мають клінічне погіршення або знаходяться у групі високого ризику, як то у тих, хто має серцеві або легеневі захворювання.
Лікування
Хворих обов'язково госпіталізують. Проводяться негайні заходи. Здійснюється санація верхніх дихальних шляхів за допомогою електровідсмоктувача, постурального або ж вібраційного дренажів. Застосовується оксигенотерапія 40 % зволоженим киснем, кожні 2 години, або 2-3 рази на добу, залежно від стану хворого. Незважаючи на те, що для лікування бронхіоліту використовувалися численні ліки, лише кисень помітно покращує стан маленьких дітей з бронхіолітом. Кисень зменшує роботу дихання, таким чином затримуючи настання втоми дихальних м’язів і дозволяючи іншим методам лікування працювати. Зволожений кисень вводять через носову канюлю, маску, наголовник або намет для підтримки черезшкірного насичення киснем вище 92%. Носова канюля є кращою, оскільки вона ефективна, мінімально інтрузивна і забезпечує повний доступ до дитини.
Рекомендуються муколітичні та відхаркувальні препарати синтетичного та рослинного походження. Найкраще інгаляційно: натрія бікарбонат, ацетилцистеїн, евкабал, алтей. Також можливе пероральне застосування: проспан, бромгексін, лазолван, калія йодид, гербіон тощо. Бронходилататорна терапія для розслаблення гладкої мускулатури бронхів, хоча й широко використовується, не підтримується як рутинна практика переконливими доказами. Якщо терапію бронходилататорами розпочато, її можна продовжувати у окремих пацієнтів, у яких спостерігається клінічне покращення.
Вводиться рідина з метою нормалізації кислотно-лужного стану крові, боротьби з інтоксикацією у вигляді колоїдних і кристалоїдних розчинів. Підтримуюча терапія включає зволожений кисень, гідратацію, кардіореспіраторний моніторинг, регуляцію температури тіла у маленьких дітей.
Призначаються кардіотонічні препарати за наявності вираженої тахікардії (строфантин, корглікон).
Геліокс (heliox[en]) застосовували у пацієнтів з гострою астмою. Це може бути корисним доповненням до традиційної терапії у тяжкохворих дітей з бронхіолітом, спричиненим респіраторно-синцитіальним вірусом. Однак для оцінки ефективності цієї терапії необхідні подальші клінічні дослідження. Геліокс може бути корисним для інтубованих пацієнтів, стан яких не відповідає на звичайне лікування.
↑Anderson, Larry J.; Graham, Barney S. (2013). Challenges and Opportunities for Respiratory Syncytial Virus Vaccines. Current Topics in Microbiology and Immunology. Vol. 372. Springer Science & Business Media. p. 392. doi:10.1007/978-3-642-38919-1_20. ISBN 9783642389191. PMC 7121045. PMID 24362701. (англ.)
Джерела
Додаток до наказу МОЗ № 18 від 13-01-2005. Протокол лікування «Гострий бронхіоліт у дітей» [1]
Friedman JN, Rieder MJ, Walton JM, Canadian Paediatric Society, Acute Care Committee, Drug Therapy and Hazardous Substances (November 2014). «Bronchiolitis: Recommendations for diagnosis, monitoring and management of children one to 24 months of age». Paediatrics & Child Health. 19 (9): 485–98. doi:10.1093/pch/19.9.485. PMC 4235450. PMID 25414585. (англ.)
Kirolos, Amir; Manti, Sara; Blacow, Rachel; Tse, Gabriel; Wilson, Thomas; Lister, Martin; Cunningham, Steve; Campbell, Alasdair; Nair, Harish; Reeves, Rachel M.; Fernandes, Ricardo M. (2019). "A Systematic Review of Clinical Practice Guidelines for the Diagnosis and Management of Bronchiolitis". The Journal of Infectious Diseases. 222 (Supplement_7): S672–S679. doi:10.1093/infdis/jiz240. hdl:20.500.11820/7d4708e3-7cdc-49f7-a9b3-a29040f4ff4e. PMID 31541233(англ.)
Nizar F Maraqa Bronchiolitis Updated: May 17, 2021 Medscape. Drugs & Diseases. Pediatrics: General Medicine (Chief Editor: Russell W Steele) [2](англ.)
