Тахікардія
Тахікарді́я (дав.-гр. ταχύς швидкий та καρδιά серце) — прискорене серцебиття.[1] Слід розрізняти тахікардію як патологічне явище, тобто збільшення ЧСС в спокої, та тахікардію як нормальне фізіологічне явище (збільшення ЧСС унаслідок фізичного навантаження, унаслідок хвилювання або страху). Патологічна тахікардія шкідлива з декількох причин. По-перше, при частому серцебитті знижується ефективність роботи серця, оскільки шлуночки не встигають наповнитися кров'ю, унаслідок чого знижується артеріальний тиск і зменшується притік крові до органів. По-друге, гіршають умови кровопостачання самого серця, оскільки воно здійснює велику роботу в одиницю часу та потребує більше кисню, а погані умови кровопостачання серця збільшують ризик ішемічної хвороби та інфаркту. Тахікардія — це не хвороба, а симптом, оскільки вона може виникати як прояв багатьох різних захворювань. Найчастішими причинами тахікардії є порушення вегетативної нервової системи, порушення ендокринної системи, порушення гемодинаміки та різні форми аритмії. ДіагностикаВерхній поріг нормального пульсу людини в спокої залежить від віку. Граничні значення тахікардії в різних вікових групах досить добре стандартизовані; Типові обмеження перераховані нижче:[2]
Частоту серцевих скорочень розглядають у контексті клінічної картини. Коли серце б'ється надмірно або прискорено, воно працює менш ефективно та забезпечує менший приплив крові до решти тіла, включно з самим серцем. Збільшення частоти серцевих скорочень також призводить до збільшення роботи та потреби серця в кисні, що може призвести до ішемії, пов'язаної зі зміною частоти серцевих скорочень.[3] Див. такожПримітки
Посилання
Information related to Тахікардія |