Богун Миколай Андрійович — радянський військовий піхотинець під час Другої світової війни, Почесний громадянин Слов'янська.
Дитинство та юність
Народився 16 червня 1924 року в селі Покровське Бахмутського району в багатодітній селянській родині. Навчався в сільській школі. Під час німецької окупації жив у селі, а у 1943 пішов на фронт з боку радянської армії.
Військова діяльність
Спочатку був кулеметником, а згодом — командиром знаряддя. За форсування Дніпра був нагороджений орденом Слави ІІІ ступеня. У 1944 році на плацдармі був у бойовому порядку піхоти 170-го гвардійського кулеметного полку. Допоміг відбити 12 німецьких контратак.
Післявоєнне життя
З 1956 року Богун жив та працював у Слов'янську. Більш ніж 40 років працював на Донецькій залізниці у Слов'янській воєнізованій пожежно-стрілецькій охороні, де йому було присвоєно звання Почесний залізничник країни, нагороджений медаллю «Ветеран праці». У 1985 та 2005 роках брав участь у військових парадах в Москві. Президент України особисто нагородив Миколая Андрійовича орденом Богдана Хмельницького медаль «Захисник Вітчизни». 18 квітня 1995 року отримав статус «Почесний громадянин міста Слов'янська». Помер 8 грудня 2005 року.
Нагороди
- Орден Слави ІІІ ступеня (1943 рік)
- Другий орден Слави І ступеня (1945, Берлін)
- Орден Вітчизняної війни І ступеня
- Орден Вітчизняної війни ІІ ступеня
- Орден Червоної Зірки
- Медаль «За відвагу»
- Медаль «За визволення Варшави»
- Орден Богдана Хмельницького
- Медаль «Захиснику Вітчизни»
- Звання «Почесний громадянин міста Слов'янська»[1].
Примітки
Джерела
