Би́тва під Кірхго́льмом (нім.Schlacht bei Kirchholm; пол.Bitwa pod Kircholmem; швед.Slaget vid Kirkholm) — битва, що відбулася 17 (27) вересня1605 року біля Кірхгольма в Лівонії (сучасний Саласпілс, Латвія) між Швецію та Річчю Посполитою. Шведськими військами командував шведський король Карл IX, а силами Речі Посполитої — великий литовський гетьман Ян-Кароль Ходкевич. Закінчилася перемогою польсько-литовського війська. Одна з найбільших битв польсько-шведської війни 1600—1611 років. Запам'яталася як один з найбільших тріумфів кавалерії Речі Посполитої.
Шведський король Карл IX Ваза, дізнавшись про підхід польсько-литовського війська, вивів в ніч на 27 вересня майже все військо назустріч Яну Каролю Ходкевичу, залишивши під Ригою невеликі сили для підтримки облоги.
У піхоті нараховувалося 8268 воків. До неї входили 400 німецьких солдатів князя Люнебурзького, батальйон гвардії числом у 394 шведів (драбантів і палацових охоронців), шведський полк з 1872 солдат під командуванням Андерса Стюарта, шведсько-німецький полк Йозефа Мікаельсона у 534 чоловік, змішаний полк Андерса Леннартссона у 1402 вояки, до якого окрім шведи входили шотландці, німці, поляки і угорці; полк графа Йоахіма фон Мансфельда числом 725 солдат, шведські полки Єспера Андерсона і Ганса Рехенберга по 1590 і 951 вояків відповідно; а також 2 хорогви фінської піхоти у 500 вояків[1].
Шведські кіннота складалася з 2500 вояків, переважно шведів, фінів та лівонських німців. Вона поділялася на 3 полки. Королівський полк, яким командував Карл ІХ, нараховував 1055 кавалеристів із Західної Готії, Смоланду й Парнави. Полк Андерса Леннартссона мав 1035 вершників — лівонців, шведів і фінів. Найменшим був кінний полк графа Мансфельда — він складався лише з 410 шведських вояків з Уппланду, Вестманланду, Східої Готії, Смоланду і Седерманланду[1].
Voluntarijs praefectus Komorowski (m. in. Kiszka 16, Talwosz 20 i Białozor 6)
voluntarij
Wolontariusze (m. in. Kiszka 16, Talwosz 20 i Białozor 6)
Хід битви
Ян Кароль Ходкевич, маючи менші сили, спробував ввести в оману супротивника, почав з атаки кавалерії під командуванням Дуброви на шведський лівий фланг, з подальшим удаванням відступом. Шведи вирішили, що противник почав відступати і спрямували в навздогін свою кавалерію. Піхота Речі Посполитої відкрила вогонь, завдавши шведам значних втрат, після чого гусари швидко перегрупувалися і кинулися на шведські бойові порядки. Шведські мушкетери змогли зробити один постріл, після чого приблизно 300 гусарів з роти Вінцента Війни вклинилися в центр бойових порядків шведської піхоти та скували основні сили.
У цей час гусари Дуброви перейшли в контратаку, відкинувши кавалерію Карла ІХ Вази за фланг власної піхоти, частина королівської кавалерії тікала, навздогін за нею кинулися легкоозброєні кавалеристи. Ліве крило шведів було розгромлено, на правому крилі гусари Яна Петра Сапєги вступили в бій. Карл ІХ кинув на праве крило всі резерви, включно з рейтарами, це був критичний момент. Ходкевич зрозумів, що у шведів не залишилося свіжих військ, і направив в бій хоругви Ляцького, який виконав обхідний маневр і розгромив королівських рейтарів. Потім кавалерія Ляцького обрушилася на шведську й німецьку піхоту — долю битви було вирішено, хоча шведи й німці билися стійко, вмираючи зі зброєю в руках, але тих, хто вдавався до втечі, наздоганяла легка кавалерія.
Наслідки
Після поразки шведський король був змушений залишити облогу Риги, відмовитися від контролю над Лівонією. Перемир'я було підписано в кінці 1611 році, але 1617 року війна спалахнула знову.
Примітки
↑ абвгдеBalcerek, М. Ordre de Bataille armii walczących pod Kircholmem dnia 27 września 1605 r. 2013. (на основі: Riksarkivet, Kammararkivet, Strödda militiehandlingar före1631, vol. 7, Summarisk uppgift över det krigsfolk, som följde konungen i fält, Ryga 13 IX 1605 r.; Krigsarkivet, Militieräkenskaper, 1605/1 Styrkeuppgifter från slaget vid Kirkholm, Så starck hafwerhwar Knektefenich för sig warit wirdt Kerkeholmen, bådhe för slaget och efter slaget).
↑Balcerek, М. Ordre de Bataille armii walczących pod Kircholmem dnia 27 września 1605 r. 2013. (на основі: Krigsarhivet, Ordre de Bataille, Erik Dahlbergs Ordre de Bataille 1600-1679, k. 44; E. Rzetowski, Sława Losu Szczesliwego w Inflanciech, Wilno 1605; Carolomachia,qua felix victoria…, Wilno 1606; Equitis Lituani de bello Livonico per Decennium gesto, Vilnae 1610; S. Ślaski,Pamiątka albo Kolumny nieśmiertelności, [b. m. w.]; Hniłko, 1934, T. 7, s. 126—133).
Бібліографія
Монографії
Barkman, B. Kungl. Svea Livgardes historia. Stockholm, 1938-1939, Bd. 2: 1560-1611.
Górski, K. Historia piechoty polskiej. Kraków, 1893 (Poznań, 2003). [1] [Архівовано 27 квітня 2017 у Wayback Machine.]
Górski, K. Historia jazdy polskiej. Kraków, 1894 (Poznań, 2004). [2]
Hupert, W. Historia wojenna polskaw zarysie. Lwów, 1919.
Korzon, T. Dzieje wojen i wojskowości polskiej. Lwów, 1912, T. 2 (Poznań, 2003).
Kudelka, F. Bitwa pod Kircholmem. Warszawa, 1921.
Kukiel, M. Zarys historii wojskowości w Polsce. Kraków, 1929.
Majewski, W. Kampania 1605 r. // Polskie tradycje wojskowe. Warszawa, 1990, T. 1, s. 232—239.
Mankell, J. Uppgifter rörande svenska krigsmagtens styrka.... Stockholm, 1865. [3]
Naruszewicz,A. Historya Jana Karola Chodkiewicza, wojewody Wilenskiego, hetmana wielkiego W.X.L. Warszawa 1781, T. 1. [4] [Архівовано 29 червня 2007 у Wayback Machine.]
Nowak, T. Polska sztuka wojenna w czasach Odrodzenia. Warszawa, 1955.
Petri, G. Kungl. Förstalivgrenadjärregementets historia. Stockholm, 1926.
Ratajczak, L. Historia wojskowości. Warszawa, 1980.
Svenska slagfäld. red. L. Ericson. Stockholm, 2003.
Tranér, G. Kungl. Carl IXs Krig i Livland år 1602—1605. Stockholm, 1876.
Wisner, H. Kircholm 1605. Warszawa, 1987.
Сікора, Р. З історії польських крилатих гусарів. Київ: Дух і літера, 2012.
Статті
Antanavičius, D. Znane i nieznane źródłado kampanii kircholmskiej w 1605 roku // Wojny północne w XVI—XVII wieku. W czterechsetlecie bitwy pod Kircholmem. Toruń, 2007, s. 23—41.
Balcerek, M. Wkład księstwa Kurlandii i Semigalii oraz powiatu piltyńskiego w bitwę pod Kircholmem w 1605 roku // Przegląd historyczno-wojskowy. Warszawa, 2009, № 2, s. 5—22. [5]
Balcerek, M. Liczebność, skład i szyk wojska hetmana litewskiego Jana Karola Chodkiewicza w bitwie podKircholmem na ordre de bataille Erika Dahlberga // Zapiski Historyczne. Toruń, 2009, T. 74, zeszyt 3, s. 7—23.
Balcerek, М. Liczebność, skład i szyk obydwu walczących stron w bitwie pod Kircholmem // Kircholm 1605. Zeszyty Historyczne. pod red. J. Hryniewicza, Rīga, 2010, s. 17—44.
Balcerek, М. Ordre de Bataille armii walczących pod Kircholmem dnia 27 września 1605 r. 2013. [6]
Herbst, S. Kampania kircholmska 1605 r. // Zarys dziejów wojskowości polskiej do roku 1864. pod red. J. Sikorskiego. Warszawa, 1965, T. 1, s. 420—425.
Hniłko, A. Plan bitwy pod Kircholmem Józefa Naronowicza-Narońskiego z r. 1659 // Przegląd Historyczno-Wojskowy. Warszawa, 1934, T. 7, s. 126—133.
Kudelka, F. Bitwa pod Kircholmem // Ateneum. Warszawa, 1883, T. 3, s. 478—512.
Rawski, W. Kircholm 1605. Refleksje w 400-lecie bitwy // Przegląd Historyczno—Wojskowy. Warszawa, 2005, T. 6, № 3, s. 145—172.
Teodorczyk, J.; Żygulski jun., Z. Dwugłos o bitwie pod Kircholmem. Historia i ikonografia // Rocznik Historii Sztuki. Warszawa, 1999, T. 24, s. 97—130.
Teodorczyk, J. Tajemnice zwycięstwa, czyli bitwa pod Kircholmem w ikonografii z XVIII w. // Muzealnictwo Wojskowe. Warszawa, 2005, T. 8, s. 373—402.
Wisner, H. Bitwa kircholmska – pytania iwątpliwości // Wojny północne w XVI—XVII wieku. W czterechsetlecie bitwy pod Kircholmem. Toruń, 2007, s. 15—22.
Довідники
Kircholm // Mała encyklopedia wojskowa. Warszawa, 1970, T. 2.
Laskowki, O. Kircholm // Encyklopedia Wojskowa. Warszawa 1934, T. 4, s. 236—241.