За однією з версій назва «Бережанка» походить від великої кількості берегів річки Жванчик, які ділять село на дві частини та оточують його майже з усіх боків. До слова, в країні є ще сім поселень з такою назвою та одне в Польщі, а також річка Бережанка в Рівненської області.
Бережанка знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом. Але діяльність людини досить часто призводить до екоциду, поганих змін та глобального потепління. Рівень наповнення річок водою по області становить лише 20 % від необхідного стандарту, значна частина земної поверхні стає посушливою. Для покращення ситуації варто було б проводити ревайлдинг, відновлювати екосистеми та лісові насадження.
Зі записів Юхима Сіцінського відомо, що на захід від села знаходився курган діаметром до 6,5 метра. При його розорюванні траплялись кістки людей. За переказом, тут поховані християни, що їх наздогнали і забили татари. Також в селі Бережанка знайдено скарб ювелірних прикрас II — III століття нашої ери.
Церква Здвиження була збудована в 1730 – 1732 роках – дерев’яна триверха споруда, розібрана за старістю в 1866 році. Нова церква збудована в 1862 – 1866 роках – дерев’яна одноверха хрещата споруда, крита залізом. Дзвіниця збудована окремо від церкви в 1884 році, покрита ґонтою. На ній були дзвони з датами 1719, 1732, 1885, 1886 років.
На початку XIX століття Бережанка належала шляхетській родині Лешневичів (пол. Leśniewicz), пізніше - Дмитровичів (пол. Dmitrowicz).
Селяни були звільнені від кріпосного права в 1861 році. На честь цієї події в багатьох селах Поділля на в'їздах встановлювали пам'ятні фігури, такі збереглись в селах: Нігин, Черче. Ця традиція помаленьку відновлюється, встановлюються статуї Божої Матері чи інші фігури.
1863 року селяни втрачають можливість користуватись рідною мовою, видано таємне розпорядження — Валуєвський циркуляр, що наказував призупинити видання значної частини книг, написаних українською мовою, а згодом доповнено Емським указом.
В 1905 році поруч на відстані 1,5 версти існувало окреме село «Видра Чемеровецька».
Перша світова війна не оминула село, один із перших боїв розпочався саме в Бережанці. В ході війни нагороджені медалями: Віктор Левицький, Федір Гадзіна, Степан Блонський, Семен Рудницький.
Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, мешканці села зазнали репресій. В багатьох частинах Поділля відбувались масові селянські повстання проти радянської влади.
В селі була дерев'яна церква, яку 1935 року зруйновано. Біля церкви була попова хата, в якій пізніше розмістився сільський клуб.
В 1932–1933 селяни села пережили Голодомор. В селі померло щлгайменше 38 чоловік.
В роки Великого терору1936-1937 було вбито чимало осіб різних національностей і професій, багато людей було виселено як сім'ї «ворогів народу». Безпідставно репресовано і знищено в тюрмах і лагерях 32 односельці.
1995 року в селі було розпочато газифікацію, яку завершели 2003 року.
15 вересня 2016 року шляхом об'єднання сільських територіальних громад, село увійшло до складу Чемеровецької селищної громади.[1] Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей.
До адміністративної реформи 19 липня2020 року село належало до Чемеровецького району, після його ліквідації, увійшло до складу Кам'янець-Подільського району.[2]
Населення
1908 року в селі нараховувалось 1322 мешканця, серед них 1215 українців, 99 поляків, 8 євреїв.
