Баччо Бандінеллі
Baccio Bandinelli
«Автопортрет», 1530
При народженні	Бартоломео Бандіні
Народження	7 жовтня 1488(1488-10-07) Флоренція
Смерть	7 лютого 1560(1560-02-07) (71 рік)
	Флоренція
Поховання	Сантіссіма-Аннунціата (Флоренція)d[1]
Національність	італієць
Країна	італія
Навчання	у Джан Франческо Рустічі
Діяльність	скульптор, художник, рисувальник, мистецтвознавець, дизайнер
Напрямок	маньєризм
Покровитель	родина Медичі
Вчитель	Джованні Франческо Рустичі
Відомі учні	Баттіста Лоренці, Giovanni Bandinid, Бартоломео Амманаті, Vincenzo de' Rossid і Clemente Bandinellid
Твори	Portrait of Michelangelod і Hercules and Cacusd
Батько	Michelangelo Brandinid
Родичі	Baccio Bandinellid[2]
Звання	лицар
Роботи в колекції	Штедель, Міннеаполіський інститут мистецтва, Музей Прадо, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Музей Ґетті, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національна галерея Канади, Музей мистецтв Філадельфії, Національна галерея Ірландії, Музей Ізабелли Стюарт Гарднер, Палац витончених мистецтв, Королівські музеї витончених мистецтв[3], Національний музей образотворчого мистецтва[4], Ackland Art Museumd[5], Музей Фабра, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Гравюрний кабінет (Берлін), Барджелло, Реннський музей образотворчого мистецтва, Музей Бойманса - ван Бенінгена[6], Wellcome Collectiond і Galleria Palatinad
Нагороди
Баччо Бандінеллі у Вікісховищі

Баччо Бандінеллі (італ. Baccio Bandinelli, справжнє ім'я Бартоломео Бандіні, 7 жовтня 1488, Флоренція — похований 7 лютого 1560, Флоренція) — скульптор і художник доби маньєризму в Італії, графік.

Син ювеліра Мікеланджело ді Вівіано з Флоренції. Навчався в майстерні скульптора Франческо Рустічі. Уславився з 1514 р.після створення статуї Апостола Петра для кафедрального собору Флоренції — Санта Марія дель Фіоре. У 1515 році отримав запрошення на працю в Римі від Папи римського Лева Х — флорентійця за походженням. Як усі тодішні майстри, захоплювався вивченням античних зразків скульптури, що випадково збереглися після варварського середньовіччя. У Римі того часу почали активно розкопувати руїни. Серед знахідок була скульптурна група «Лаокоон», реставрацію якої доручили Баччо. Зробив він і мармурову копію скульптури.

Серед творів Баччо — надгробки римських пап Лева Х, Климента VII з роду Медичі (в римській церкві Санта-Марія-сопра-Мінерва, якою опікувались саме флорентійці).

У 1530-х рр. повернувся з Риму до Флоренції, де отримав посаду придворного скульптора герцога Медичі Козімо I-го. Творча манера Бандінеллі була під помітним впливом скульптурної манери геніального Мікеланджело, до якого ставився він ревно, обдаруванню якого болісно заздрив.

Серед робіт у Флоренції — скульптурна група «Геркулес вбиває Какуса» 1534 року, котру встановили навпроти скульптури Мікеланджело «Давид».

Мав у Флоренції скульптурну майстерню, де навчались Бартоломео Амманаті, Джорджо Бандіні, Франческо Сальвіаті, Вінченцо де Россі і сам Джорджо Вазарі. Конфліктний Баччо не припиняв суперництва з Бенвенуто Челліні, до якого ставився просто ворожо.

Жадоба до слави і успіху попри совість привела Баччо до фальсифікації свого родоводу, аби отримати орден Св. Якова від імператора Карла V. Баччо зрікся навіть родинного прізвища Бандіні заради виведення свого роду від шляхетних Бандінеллі з міста Сієна.

Якщо Роберто Бандінеллі — онук Баччо, то авантюрна жила характеру діда не померла. Авантюри Роберто призвели до його втечі з Флоренції, потім він мешкав у Львові. Щоб жити заможно, започаткував у місті пошту. Збудував собі палац, що отримав назву «палацу Бандінеллі». Аварійний стан палацу Бандінеллі спонукав до ремонту і реставрації будівлі, що закінчилися лише у 2005 році. Палац належить Львівському історичному музею знаходиться на Ринковій площі, №. 2.

• Джорджо Вазари. «Жизнеописания».— Т. 4, 1971 (рос.)
• Сообщения Гос. Эрмитажа, 37, «Аврора».— Л., 1973 (рос.)