У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Бар (значення).
Бар (Бар/Bar) — місто в Чорногорії на узбережжі Адріатичного моря, адміністративний центр муніципалітету. Населення — 45812 чоловік (2023).
Географія
Місто розташоване в південній частині Чорногорії між Адріатичним морем і Скадарським озером, на 42 ° 6 ' широти і 19 ° 6' довготи. Бар щорічно має більше ніж 270 сонячних днів, що робить його одним з найсонячніших міст в Європі.
Населення
Перепис 2003 року нарахував у Барському муніципалітеті 40.037 жителів. Населення самого Бару — 13.719 жителів.
Перепис 2023-2024 року - 46812 жителів м.Бар.
Березень 1981 — 6.742
Березень 1991 — 10.971
Листопад 2003 — 13.719
Жовтень 2024 - 46.812
За даними останнього перепису, в Барі проживає 19 361 чорногорців, 11 968 сербів, 3 901 боснійців, 2 733 росіян, 1 919 албанців, 266 хорватів, 163 білорусів, 158 ромів, 116 турків, 924 українців, 88 німців.
Економіка
Бар (а разом з ним і Котор) — найбільший торговий порт Чорногорії. Є регулярне поромне сполучення з італійськими містами Барі та Анкона. У порті Бару базуються війська берегової охорони Чорногорії.
У Барі розвинене виробництво шкіри, а також традиційне виробництво оливкової олії (вже в 1927 році тут діяв чималий завод з переробки оливок).
Останніми роками Бар стає і туристичним центром. У Барі є безліч магазинів одягу і взуття, що привозять в основному з Італії.
Транспорт
Залізничний вокзал
Бар з'єднано з останніми містами узбережжя Чорногорії автодорогою з двох смуг — т.з. Адріатичною трасою (Jadranska magistrala). Через тунель Созина можна швидко доїхати до Подгориці.
Бар поєднано регулярним залізничним сполученням з Белградом і Подгорицею. До 2013 року існував безпересадковий вагон Москва — Бар.
Найближчі аеропорти до Бару — у Тіваті та Подгориці. Вони ж є єдиними міжнародними в країні.
Архітектура
Акведук у Старому Барі
Однією з найбільших пам'яток Бару є палац короля Ніколи Нікола_I_Петрович (у складі комплексу — великий і малий палаци, каплиця, зимовий сад і ботанічний сад). Нині приміщення палацу використовуються для краєзнавчого музей і виставкові зали.
Значна частина пам'яток міста знаходиться у Старому Барі, що розташований біля підніжжя гори Румія на віддаленні 4 км від моря. Всього в старому Барі близько 240 будівель. Воно було майже повністю зруйновано у 1878 році, багато з пам'ятників дійшли до нас лише у вигляді руїн.
Один з найстаріших пам'ятників старого міста — ворота X-XI ст. Цікаві також руїни кафедрального собору св. Георгія XI ст. і двох церков — св. Катарини та св. Венеранди, а ще деякі з пам'ятників епохи турецького підданства (акведук XVI—XVII ст., часова башта 1753 року побудови).
Біля південно-західної стіни Старого Бару є мечеть Омербашича (у хорошому стані) з мінаретом (1662 року побудови) і гробницею Дервіш-Хачана (XVII ст.); поруч с мечеттю — будови для розміщення паломників та імамів.
Але і Новий Бар не обділено пам'ятками; серед них — церква св. Николи, що є резиденцією католицького архиєпископа; пам'ятник визволителям Бару від Османської імперії (в ньому використані фрагменти зруйнованих будівель Старого Бару); фундамент церкви часів римського імператора Юстиніана; церква св. Петки в районі Шушань
Руїни міських стін Старого Бару
Околиці
В околицях Бару знаходиться ряд монастирів:
Бенедиктинський монастир Богородиці Ратачської між Баром і Сутоморе, заснований 1247 року і знищений турками у XVI столітті;
монастир Рибняк у селі Зупці з церквою св. Василя Захумського;
монастирі Горні Брчелі та Дольні Брчелі (нижній засновано у XV ст.; верхній існує з XVIII століття, служив зимовою резиденцією владиці Данилу).
В селі Спич поблизу Сутоморе є руїни церкви св. Рока (заснована в XIV ст.; мала два вівтарі — православний і католицький); на захід від Сутоморе — церква св. Фекли (також має вівтарі двох конфесій). В Сотоничах — православна церква св. Анастасії XIV ст.
Неподалеку від Бару, на відстані 1 км на північний захід від Сутоморе, на місці середньовічного міста Нехая знаходяться руїни фортеці Хай-Нехай, що заснована у XV ст. венеційцями; у Нехаї — церква Св. Дмитра з православним і католицьким вівтарями.
На території Бару росте дерево, вік якого становить більше ніж 2000 років.
В XII столітті в Барі у монастирі Богородиці Ратачської було створено перший відомий твір на південнослов'янських землях — «Літопис попа Дуклянина» (авторство невідоме).
30 серпня 1904 року з вершини гори Волуїца поблизу Бара італійський вчений і інженер Гульєльмо Марконі передав в Барі, що розташований на протилежному березі Адріатичного моря, перший сигнал безпровідного телеграфу з першої на Балканському півострові радіостанції.
