Баришников Степан Павлович
Голова ЦВК Удмуртської АРСР
18 квітня 1937 — 23 липня 1937
Попередник	Іванов Григорій Олексійович
Наступник	Решетников Мирон Лаврентійович
Народився	22 грудня 1893(1893-12-22) присілок Бармашур
Помер	23 січня 1943(1943-01-23) (49 років) місто Ухта
Відомий як	політик
Громадянство	Російська імперія →  СРСР
Національність	удмурт
Alma mater	Комуністичний університет трудящих Сходу
Політична партія	КПРС
Нагороди

Степан Павлович Бари́шников (нар. 22 грудня 1893(18931222), присілок Бармашур — 23 січня 1943, місто Ухта) — удмуртський державний та комуністичний діяч. Жертва сталінських репресій.

Степан Павлович народився в присілку Бармашур Уканської волості Глазовського повіту (сучасний Ярський район Удмуртії) в сім'ї селян-удмуртів, член КПРС з 1917 року. Учасник громадянської війни та становлення радянської влади на території Удмуртії. За виявлену мужність в боях під Воткінськом під час командування батальйоном Вятської дивізії нагороджений орденом Червоного Прапора (1918). Освіта неповна вища, закінчив 2 курси Петербурзького університету.

Баришников як політик займав наступні посади:

• член Вятського організаційного бюро більшовицької організації (1917)
• голова Глазовського повітового виконавчого комітету Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів та голова Глазовського повітового комітету РКП(б) (1919–1920)
• секретар Вятського губернського комітету РКП(б) (1920—1921)
• відповідальний секретар Глазовського повітового комітету РКП(б) (1921)
• перший секретар Вотського обласного комітету РКП(б) (1921)
• завідувач організаційним відділом Тюменського міського комітету РКП(б) (1922)
• відповідальний секретар Тобольського повітового комітету РКП(б) (1922—1923)
• відповідальний секретар Ішимського окружного комітету РКП(б) (1923—1924)
• голова Вотської обласної партійного комісії ВКП(б), завідувач організаційно-інструкторським відділом та відповідальний секретар Вотського обласного комітету ВКП(б) (1924—1927)
• студент Комуністичного університету трудящих Сходу (1927—1929)
• завідувач відділом з роботи в селі, розподілу та підбору кадрів Нижньогородського крайового комітету ВКП(б) (1929—1930)
• інструктор Політичного сектора Наркомзема РРФСР (1930—1937)
• голова ЦВК Удмуртської АРСР (18 квітня 1937 — 23 липня 1937)
• перший секретар Удмуртського обласного комітету ВКП(б) (1937—1938)

Обирався депутатом Верховної Ради СРСР та Верховної Ради Удмуртської АРСР.

Заарештований 4 вересня 1938 року в Москві, засуджений до 8 років відбування в таборах (11 січня 1940 року, звинувачення № 58-7, 11) за звинуваченнями в троцькізмі та буржуазному націоналізмі. Помер 1943 року в Ухтинському таборі НКВС від виснаження, реабілітований посмертно 6 лютого 1956 року президією Верховного суду Удмуртської АРСР.

На честь Баришникова були названі:

• вулиця в рідному присілку Бармашур, де йому 1989 року було встановлено пам'ятник
• вулиця в Устиновському районі міста Іжевськ рішення виконавчого комітету міської ради від 23 вересня 1976 року^[1]

• Біографія на gasur.izhnet.ru^{[недоступне посилання з серпня 2019]}
• Біографія на www.alexanderyakovlev.org [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
• В списках репресованих жертв [Архівовано 31 січня 2011 у Wayback Machine.]
• Стаття в районній газеті «Сільська правда»
• Біографія на сайті Державної ради