Барановський Теофіл

Барановський Теофіл
Народився10 листопада 1840(1840-11-10)[1]
Ріпнів, Золочівський округ
Помер18 липня 1897(1897-07-18)[1] (56 років)
Львів, Цислейтанія, Австро-Угорщина
ПохованняЛичаківський цвинтар
Країна Австрійська імперія
 Австро-Угорщина
Діяльністьінженер-будівельник, активіст, редактор
Alma materНаціональний університет «Львівська політехніка»
Знання мовукраїнська, польська і німецька
ЗакладРуслан
ЧленствоВсеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка і Наукове товариство імені Шевченка

Теофіл (Теофіль) Барановський (10.11.1840, с. Ріпнів, Золочівський округ (нині — Буський р-н Львів. обл.), Королівство Галичини та Володимирії — 18.07.1897, м. Львів, Королівство Галичини та Володимирії) — український інженер-технік, громадсько-культурний діяч. Співзасновник «Просвіти» і НТШ. Відповідальний редактор газети «Руслан».

Закінчив реальну школу у Львові, пізніше навчався у Львівській політехніці. Від 1869 працював у Крайовому виділі намісництва у Львові, де відповідав за стан справности та консервації ремонту державних доріг на території Галичини. 1869 — тимчасовий технічний асистент, 1872 — етатовий (оплачуваний) асистент. 1885 року заступав крайового інженера в Бережанах. З 1892 року — інженер першого класу[2].

Один із небагатьох українців Галичини, хто в 1860-х роках обіймав посаду в Крайовому комітеті Галичини. Сучасники згадують його активну позицію і громадську активність. Після другого шлюбу, з полькою Авґустою Шмидович, своїх дітей хрестив за українським обрядом[2].

Учасник національно-просвітницького руху українців Галичини 1860—90­-х років. Один зі засновників товарист­ва «Просвіта» у Львові 1868 року. 1889 року входив до виконавчого к­омітету у справі зведення будинку товарист­ва. Стояв біля витоків Товариства ім. Шевченка (1873; один із підписантів першого статуту товариства)[3], з 10 травня 1891 року був членом Виділу (президії) НТШ. 1897 року був відповідальним редактором газети «Руслан», хоча до редакційних справ не втручався[2].

Похований на 12 полі Личаківського цвинтаря[2].Могила не збереглась.

Примітки

  1. ↑ а б в http://encyclopedia.com.ua/search_articles.php?id=198
  2. ↑ а б в г Українська журналістика в іменах: матеріали до енциклопед. словника / ред. М. М. Романюк; НАН України, Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника, Н.-д. центр періодики. — Львів, 1994. — Вип. 10.  — С. 20.
  3. ↑ Ковалишин Оксана. Освітньо-просвітницька діяльність літературного товариства імені Шевченка (1873-1892 рр.) [Архівовано 15 березня 2022 у Wayback Machine.] // Вісник Львівського університету. Серія педагогічна. — 2016. — Вип. 31. — С.226–233.

Джерела