Балгіс Осман-Елаша

Балгіс Осман-Елаша
Країна Судан
Діяльністькліматологиня, письменниця, дослідниця, науковиця
Знання мованглійська
Нагороди

Балгіс Осман-Елаша — суданська кліматологиня, яка вивчає наслідки зміни клімату в Африці та сприяє сталому розвитку та адаптації до зміни клімату. Вона була провідною авторкою Четвертої оціночної доповіді МГЕЗК, яка принесла Міжурядовій групі експертів зі зміни клімату Нобелівську премію миру, і вона була названа Чемпіоном Землі за програмою ООН з навколишнього середовища 2008 року.

Кар'єра

Осман-Елаша працює кліматологинею та експерткою зі зміни клімату в Африканському банку розвитку з 2009 року.[1][2][3] Вона описала серйозні наслідки зміни клімату в Африці, зокрема в регіоні Африканського Рогу; сприяння адаптації до зміни клімату; і вказала на неоднаковий внесок промислово розвинених країн у зміну клімату.[1][4] Вона зазначає, що маргіналізовані люди, і особливо жінки, непропорційно страждають від негативних наслідків зміни клімату через їхню залежність від природних ресурсів, що знаходяться під загрозою, і через те, що бідність обмежує їх здатність адаптуватися.[5]

Балгіс Осман-Елаша (друга справа) бере участь у панелі «Адаптація лісів до зміни клімату». Організовано IUFRO, CIFOR, ICRAF та PROFOR-Світовий банк; Січень 2011 року.

Осман-Елаша розпочала свою кар'єру, займаючись лісництвами в Національній корпорації лісів Судану у 1980-х роках.[6] Її проект Fuelwood Development for Energy наголошував на громадському лісництві, збереженні палива та сталому управлінні лісами.[6] У рамках цього проєкту її команда розповсюдила вдосконалені плити, щоб зменшити використання дров.[6] Вона вважає, що ця робота познайомила її з мінливістю клімату, яка спостерігається в сільській місцевості Судану, і з проблемами, з якими стикаються сільські громади.[6]

Осман-Елаша розпочала роботу зі зміни клімату як дослідниця у відділі зміни клімату Вищої ради з навколишнього середовища та природних ресурсів Судану.[1][5][7] Її робота там включала проведення аналізу парникових газів, завдяки чому вона усвідомила зв'язок між зростанням парникових газів і вирубкою лісів у Судані.[6][8] Її дослідження стосувалися вразливості до зміни клімату та адаптації в регіонах, схильних до посухи.[3]

Осман-Елаша є членом Міжурядової групи експертів зі зміни клімату та був провідним автором Четвертої оціночної доповіді IPCC.[1][3][4] Вона була присутня на церемонії вручення Нобелівської премії як представниця IPCC, коли організація отримала Нобелівську премію миру 2007 року за цю роботу.[1][4][8] У 2008 році Осман-Елаша отримала нагороду "Чемпіони Землі" Програми ООН з навколишнього середовища.[1] У цитаті про нагороду зазначено, що «акцент докторки Осман-Елаша на глобальному потеплінні та адаптації в Судані є життєво важливим, враховуючи сильний взаємозв'язок між зміною клімату та конфліктом у країні», а також відзначено її роботу з навчання студентів університету питанням зміни клімату.[4]

Особисте життя

Осман-Елаша родом із Судану.[1][9] Її батько працював у банку та ресторані в Хартумі.[6] У неї десять братів і сестер.[6]

У 1980-х рокахВона відвідувала Хартумський університет, коли там було мало студенток.[1] Вона має ступінь бакалавра наук у галузі сільського та лісового господарства, ступінь магістра в галузі екології та ступінь доктора наук у галузі лісового господарства.[1][10]

Осман-Елаша одружена, має трьох дітей.[1][6]

Вибрані видання

  • Osman-Elasha, Balgis (2012-04-17). «In the shadow of climate change». UN Chronicle. 46 (4): 54–55. https://doi.org/10.18356/5d941c92-en
  • Elasha, B. O. (2010). Mapping of climate change threats and human development impacts in the Arab region. UNDP Arab Development Report–Research Paper Series, UNDP Regiona Bureau for the Arab States. https://arab-hdr.org/wp-content/uploads/2020/12/paper02-en.pdf
  • Nyong, A., Adesina, F. & Osman Elasha, B. (2007). The value of indigenous knowledge in climate change mitigation and adaptation strategies in the African Sahel. Mitigation and Adaptation Strategies for Global Change 12, 787—797. https://doi.org/10.1007/s11027-007-9099-0
  • Osman-Elasha, B., Goutbi, N., Spanger-Siegfried, E., Dougherty, B., Hanafi, A., Zakieldeen, S., … & Elhassan, H. M. (2006). Adaptation strategies to increase human resilience against climate variability and change: Lessons from the arid regions of Sudan. Assessments of impacts and adaptations to climate change (AIACC) working paper, 42. http://www.start.org/Projects/AIACC_Project/working_papers/Working%20Papers/AIACC_WP42_Osman.pdf
  • Elasha, B. O., Elhassan, N. G., Ahmed, H., & Zakieldin, S. (2005). Sustainable livelihood approach for assessing community resilience to climate change: case studies from Sudan. Assessments of impacts and adaptations to climate change (AIACC) working paper, 17.

Список літератури

  1. ↑ а б в г д е ж и к л Kushkush, Ismail. Sudanese scientist battles climate change in Africa. www.aljazeera.com (англ.). Процитовано 30 березня 2022.
  2. ↑ Compliance, Balgis Osman-ElashaAfrican Development Bank Group | AfDB ·; DivisionPhD, Safeguards. Balgis OSMAN-ELASHA | Climate Change Expert | PhD | African Development Bank Group, Tunis | AfDB | Compliance and Safeguards Division (ORQR.3). ResearchGate (англ.). Процитовано 31 березня 2022.
  3. ↑ а б в 11 Sudanese Scientists You Should Know About. 500 Words Magazine (амер.). Процитовано 31 березня 2022.
  4. ↑ а б в г Environment, U. N. (22 серпня 2019). Dr. Balgis Osman-Elasha. Champions of the Earth (англ.). Процитовано 30 березня 2022.
  5. ↑ а б Nations, United. Women...In The Shadow of Climate Change. United Nations (англ.). Процитовано 31 березня 2022.
  6. ↑ а б в г д е ж и Balgis the Constant Conservationist. Gaia Discovery (амер.). Процитовано 31 березня 2022.
  7. ↑ Lemmons, Richard (7 січня 2022). Balgis Osman Elasha - Industrial Countries. Climate Policy Watcher (англ.). Процитовано 30 березня 2022.
  8. ↑ а б pennyurquhart (27 лютого 2017). Climate change: there is hope, it's not all gloomy – Balgis Osman Elasha. Conversations on climate (брит.). Процитовано 31 березня 2022.
  9. ↑ Sudanese Who Made It Big. Ola Diab (англ.). 28 травня 2011. Процитовано 31 березня 2022. [Архівовано 2023-03-25 у Wayback Machine.]
  10. ↑ European Environment Foundation. www.european-environment-foundation.eu. Архів оригіналу за 19 серпня 2022. Процитовано 30 березня 2022. [Архівовано 2022-08-19 у Wayback Machine.]

Посилання