Ігор Балакін
Особисті дані
Народження	9 травня 1937(1937-05-09)
	Київ, УРСР, СРСР
Смерть	5 вересня 2000(2000-09-05) (63 роки)
	Київ, Україна
Прізвисько	Балон
Громадянство	Україна   СРСР
Позиція	нападник, півзахисник
Юнацькі клуби
1955–1956	ФШМ (Київ)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1957–1959  «Динамо» (Київ) 9 (1) 1959–1961  «Локомотив» (Вінниця) 65 (20) 1962  «Авангард» (Харків) 13 (1) 1963  «Локомотив» (Вінниця) 40 (5) 1964  «Металург» (Запоріжжя) 21 (2) 1965  «Колгоспник» (Ровно) 31 (1)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

Ігор Миколайович Балакін (9 травня 1937, Київ, УРСР, СРСР — 6 вересня 2000, Київ, Україна) — український радянський футболіст, нападник або півзахисник.

Представник відомої спортивної родини. Його батько Микола Миколайович і дядько Володимир Миколайович у 30-40 роках виступали за київські клуби «Локомотив» і «Динамо». Вихованець Футбольної школи молоді, в якій у той час працював і Володимир Балакін.

22 червня 1955 року брав участь у матчі першого раунду кубка СРСР проти одеського «Харчовика». Його партнерами у тій грі були відомі у майбутньому майстри шкіряного м'яча Ануфрієнко, Біба, Базилевич і Трояновський. Молодій київській команді, яку очолював Микола Махиня, не вдалося на рівних змагатися з представником класу «Б» і в підсумку ФШМ поступилася з рахунком 1:5.

1957 року був запрошений до «Динамо», але за три сезони так і не став гравцем основного складу: дев'ять ігор у чемпіонаті і одна у кубку. Єдиний м'яч забив у дебютному матчі проти ленінградського «Зеніта». Поєдинок на Республіканському стадіоні завершився перемогою з великом рахунком — 5:2 (у господарів також відзначилися Михайло Коман, Юрій Войнов і Сергій Коршунов).

У липні 1959 року перейшов до вінницького «Локомотива», який завершив сезон на першому місці 4-ї групи класу «Б». Щоправда, внесок Ігоря Балакіна у цю перемогу був мінімальним: 8 ігор, 1 гол. Головною загрозою для воріт суперників у тому сезоні були Борис Липський (15 голів) і Валентин Трояновський (14 голів)^[1].

З наступного року формула змагань у класі «Б» була змінена. Українські команди були об'єднані у дві групи і боролися за звання чемпіона Української РСР. В запеклій боротьбі залізничники поспупилися першим місцем у своїй групі спочатку миколаївському «Авангарду», а через рік — одеському «Чорноморцю». 1960 року стикові матчі не проводилися і вінницький клуб поділив 3-4 місця з одеським СКА, а у наступному сезоні став бронзовим призером чемпіонату УРСР (перемога за сумою двох матчів над «Трудовими резервами» з Луганська)^[2]. Разом з Борисом Липським, Іллею Славинським і Михайлом Петровим був основним гравцем лінії нападу. У першості-61 — найкращий бомбардир клубу (11 голів)^[3].

Своєю грою привернув увагу керівництва харківського «Авангарда», який виступав у елітному дивізіоні радянського футболу^[4]. У цій команді змінив ігрове амплуа, почав грати в середині поля. У складі харків'ян провів 13 лігових матчів, відзначився забитим м'ячем у ворота московського «Спартака».

1963 року повернувся до Вінниці. Під керівництвом нового тренера Йосипа Лівшиця, команда залізничників здобула перемогу у своїй групі, але у фіналі чемпіонату Української РСР поступилася армійському колективу з Одеси.

У двох останніх сезонах захищав кольори запорізького «Металурга»^[5] (представника другої підгрупи класу «А») і ровенського «Колгоспника»^[6] (одного з аутсайдерів серед українських клубів класу «Б»).

Після завершення ігрової кар'єри займався арбітражем футбольних поєдинків. Професію спортивного судді також обрали його молодший брат Олександр (арбітр всесоюзної категорії) і племінник Микола (арбітр ФІФА)^[7][8].

• 1959 — переможець 4-ї групи класу «Б»
• 1960 — 3-4 місце в чемпіонаті УРСР (серед команд класу «Б»)
• 1961 — 3-є місце в чемпіонаті УРСР (серед команд класу «Б»)
• 1963 — 2-е місце в чемпіонаті УРСР (серед команд класу «Б»)

• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
• Профіль. Український футбол (історія та статистика). Процитовано 16 травня 2017.
• Профіль (рос.) . Исторический сайт винницкого футбола. Процитовано 16 травня 2017.^{[недоступне посилання з серпня 2019]}
• Профіль (рос.) . ФК «Металлист» Харьков в цифрах. Архів оригіналу за 14 грудня 2017. Процитовано 16 травня 2017.