Цю статтю потрібно повністю переписати відповідно до стандартів якості Вікіпедії. Ви можете допомогти, переробивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін.(лютий 2017)
Багтрекер, як правило, є необхідним компонентом гарної інфраструктури розробки програмного забезпечення, і послідовне використання системи відстеження помилок або проблем вважається однією з «відмінних особливостей хорошої команди програмістів».[1]
Кожному, хто розробляв програмні продукти, добре знайоме співвідношення «20/80» — останні 20 % роботи тривають 80 % часу.
Як це не парадоксально, але нічого дивного в цій пропорції немає, адже саме на завершальній стадії починається тестування проєкту, коли виявляються помилки, і що більший проєкт, то більше буде знайдено помилок.
Водночас досить часто виявляється, що більшість цих помилок були відомі та могли бути виправлені з меншими витратами на попередніх стадіях роботи, але не були вчасно описані, а потім загубилися серед інших важливих завдань.
Отже, система відстеження помилок у найпростішому варіанті — це процес, що включає в себе виявлення помилки, її опис, виправлення і перевірку цього виправлення, тобто процес «стеження» за багом протягом всього як його життєвого циклу, так і життєвого циклу розробки в цілому.
Компоненти
Сукупність інформації про дефект
Головний компонент багтрекера — база даних, що записує повідомлення про виявлені дефекти. Ці повідомлення зазвичай включають наступну інформацію:[2]
Типові багтрекери підтримують концепцію життєвого циклу бага, що відстежується через статус, присвоєний багу:
новий — дефект зареєстрований тестувальником
призначений — призначений відповідальний за виправлення дефекту
вирішений — дефект переходить назад у сферу відповідальності тестувальника. Як правило, супроводжується резолюцією, наприклад:
виправлено (виправлення включені у версію таку-то)
дубль (повторює дефект, що вже знаходиться в роботі)
не виправлено (працює відповідно до специфікації, має занадто низький пріоритет, виправлення відкладено до наступної версії тощо)
неможливо відтворити («в мене все працює»; запит додаткової інформації про умови, в яких дефект проявляється)
далі тестувальник проводить перевірку виправлення, залежно від чого дефект або знову переходить у статус призначений (якщо він описаний як виправлений, але не виправлений), або у статус закритий
відкритий повторно — дефект знайдено знову в іншій версії
Багтрекер може надавати адміністраторові можливість налаштувати права доступу на основі статусу, змінювати статус бага чи вилучати баг, а також конфігурувати статуси багів і в який статус баг може бути переведено в кожному окремому випадку. Деякі системи надсилають електронного листа зацікавленим сторонам, як наприклад, відправнику баг-репорту та призначеним програмістам, у разі додавання нового запису чи зміни статусу.
Використання
Головна перевага багтрекера полягає в забезпеченні чіткого централізованого огляду запитів на розробку (включаючи як помилки, так і виправлення, різниця часто нечітка) та їх стану. Список пріоритетів незавершених пунктів (що часто називається backlog) забезпечує вагомий внесок при визначенні перспективного плану продукту, чи просто «наступного релізу».
У корпоративному середовищі багтрекер може використовуватися для генерації звітів[en], що показують продуктивність програмістів при виправленні помилок. Однак, іноді такий підхід може спричинити неточний результат через те, що різні помилки мають різну ступінь серйозності та складності. Водночас серйозність проблеми прямо не стосується складності її усунення. Погляди менеджерів та архітекторів можуть відрізнятись.
Багато багтрекерів, зокрема ті, що використовуються більшістю проєктів відкритого програмного забезпечення, дозволяють вводити звіт про помилку безпосередньо користувачам.[4] Інші системи використовуються лише всередині компаній чи організацій, що займаються розробкою програмного забезпечення. Здебільшого багтрекери використовуються спільно з іншими системами керування проєктами.
Різновиди
Локальний багтрекер (англ.Local bugtracker, LBT) — зазвичай комп'ютерна програма, використовувана командою професійних підтримувачів додатку (часто служба технічної підтримки) для відстеження проблем і спілкування з розробниками програмного забезпечення. Використання LBT дозволяє спеціалістам зі служби підтримки відстежувати баги «своєю власною мовою», а не «мовою розробників». Крім того, використання LBT дозволяє команді підтримки відстежувати інформацію про користувачів, що висловили скарги, неважливі для процесу розробки (тоді у разі використання LBT існує два багтрекери).
Розподілені багтрекери
Деякі багтрекери розроблено для роботи з програмами розподіленого контролю версій. Такі розподілені багтрекери дозволяють легко читати, додавати до бази даних чи оновлювати звіти про помилки, поки розробник поза мережі[5]. До розподілених багтрекерів належать Bugs Everywhere, DisTract і Fossil.
Останнім часом комерційні багтрекери також почали об'єднуватися з розподіленим контролем версій. FogBugz[en], наприклад, дозволяє цю функціональність через інструменти контролю вихідного коду, Kiln[6].
Хоча вікі та багтрекери вважаються різними типами програмного забезпечення, ikiwiki[en] може також використовуватись як розподілений багтрекер. У ній можливо керувати як документами, так і кодом, в інтегрованому розподіленому стилі. Однак, функціональність її запитів широка чи дружня до користувача, як у деяких інших, нерозподілених багтрекерів, таких як Bugzilla[7]. Подібні твердження стосуються й org-mode, хоча це й не програма для вікі як така.
↑Канер; Фолк; Нгуен (2001). 5. Тестирование программного обеспечения(рос.). с. 105. ISBN9667393879. Бейзер, наприклад, пропонує шкалу від 1 (незначна помилка, наприклад, граматична) до 10 (фатальна, така, що викликає збої у інших системах, війни, убивства і таке інше)
