Фізіолог Іван Сєченов називав ці судини «кранами кровоносної системи».[3]
Вони характеризуються тонкою стінкою. Їхня внутрішня оболонка складається з ендотелію. Шар, який лежить під ендотелієм, виражений погано. Середній шар складається з окремих міоцитів, які направлені циркулярно, а зовнішня оболонка практично відсутня. Артеріоли, як утворюють перикапіляри, розділяються на капіляри. Характерна їх особливість — переважання в судинній стінці гладком'язового шару, завдяки якому артеріоли здатні активно змінювати величину свого просвіту і, таким чином, спротив. Беруть участь у регулюванні загального периферійного судинного спротиву.
Між артеріолою і венулою існує артеріоло-венулярний анастомоз (anastomosis arteriolovenularis) — шлях скороченого руху крові із артеріального русла у венозне, минаючи капілярну мережу.[4]
↑Судинна система. Ендокринні залози свійських тварин: Навчальний посібник для підготовки фахівців зі спеціальності211: Ветеринарна медицина / В. П. Горбатенко, О. Є. Бондаренко, О. С. Мірошнікова. Вид. 2-е, випр. і доп. — Харків: РВВХДЗВА, 2017—164 с.
Джерела
Артеріоли // Медична енциклопедія / П. І. Червяк ; Нац. акад. мед. наук України. — Вид. 3-є, допов. — К.: Просвіта, 2012. — С. 80
Людина. / Навч. посібник з анатомії та фізіології. Львів. 2002. 240 с.
«Анатомія людини», О. І. Свіридов, Київ, Вища школа, 2001.