Петро Іванович Артеменко
Народився	2 травня 1918(1918-05-02)  село Губське, нині Лубенського району Полтавської області
Помер	5 квітня 1942(1942-04-05) (23 роки)  Лубни
Громадянство	СРСР
Національність	українець
Діяльність	поет, перекладач, журналіст
Alma mater	Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя
Мова творів	українська
Жанр	вірші
Членство	Національна спілка письменників України

|Ukrcenter= |Примітки=

Петро́ Іва́нович Арте́менко (2 травня 1918, село Губське, нині Лубенського району Полтавської області — 5 квітня 1942, Лубни Полтавської області) — український поет, перекладач.

Закінчивши семирічку, вчився на робітничому факультеті при Лубенському учительському інституті. 1936 року закінчив філологічний факультет Ніжинського педагогічного інституту. У Чернігові був співробітником газети «Молодий комунар» — завідував відділом літератури та мистецтва.

У 1938—1940 роках викладав українську літературу в Лубенському учительському інституті. 1939 року став членом ВКП(б). У 1940—1941 роках перебував на громадській роботі, працював у Лубенському міськкомі партії.

Через хворобу очей Артеменка звільнили від служби в армії. Під час окупації України нацистами працював у Лубнах у підпіллі, писав агітаційні вірші, прокламації. Гітлерівці схопили Артеменка і 5 квітня 1942 року стратили.

1961 року Артеменка посмертно прийняли до Спілки письменників України.

Петро Артеменко розпочав творчу діяльність у літературній студії Ніжинського педагогічного інституту, якою керував поет і педагог Микола Сайко. Для віршів поета-початківця характерними були простота, багатство інтонації, щирість, ритмічна різноманітність. Артеменко писав про людей праці, Батьківщину, кохання, природу. Друкувався у періодичних виданнях Ніжина, Чернігова та Лубен, у республіканському журналі «Молодий більшовик» (нині «Дніпро»). Перекладав твори Генріха Гейне, Михайла Лермонтова, Михайла Ісаковського.

На початку 1960-х років поет Олекса Ющенко по газетних публікаціях зібрав 45 віршів Артеменка та 1962 року видав їх у Києві під назвою «Пісня моєї весни», а 1973 року — «Поезії».

На вшанування пам'яті про Петра Артеменка Полтавським обкомом комсомолу в 1967 р. була встановлена обласна комсомольська мистецька премія імені Петра Артеменка.

• Антологія української поезії в шести томах. — Т. 5: Твори поетів, які ввійшли в літературу в 1933—1958 роках. — К.: Дніпро, 1985. — С. 151—154.
• Григораш Д. Артеменко Петро Іванович // Українська журналістика в іменах. — Випуск 7. — Львів, 2000.
• Письменники Радянської України : біобібліографічний довідник / упоряд.: Олег Килимник, Олександр Петровський. — К. : Радянський письменник, 1970. — 540 с. — С. 13.
• Самойленко Г. В. Артеменко Петро Іванович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2001. — Т. 1 : А. — 823 с. — ISBN 966-02-2075-8. — С. 670.
• Самойленко Г. В. Нариси культури Ніжина. — Частина 1: Література. — Ніжин, 1995.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1977. — Т. 1 : А — Борона. — 542, [2] с., [38] арк. іл. : іл., табл., портр., карти с. — С. 254—255.
• Ющенко О. Я. Артеменко Петро Іванович // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1988. — Т. 1 : А—Г.  — С. 88.
• Ющенко О. Поет-воїн Петро Артеменко // Радянське літературознавство. — 1977. — № 8.
• Ющенко О. Де падали зорі… // Ющенко О. Безсмертники. — Книга 2. — К., 1978.

• Полтавщина літературна^{[недоступне посилання з червня 2019]}